Анотація
до рішення Першого сенату від 18 липня 2012 року
– 1 BvL 10/10 –
– 1 BvL 2/11 –

1. Сума грошової допомоги, що виплачується відповідно до § 3 Закону про допомогу шукачам притулку (Asylbewerberleistungsgesetz), очевидно є недостатньою, оскільки не змінювалася з 1993 року.
2. Статтею 1.1 Основного закону (Grundgesetz – GG) в поєднанні з принципом держави соціального благополуччя, передбаченим статтею 20.1 Основного закону, забезпечується основоположне право на гарантію гідного прожиткового мінімуму (див. Рішення Федерального Конституційного Суду (Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts – BVerfGE 125, 175). Стаття 1.1 Основного закону визначає це право як право людини. Воно охоплює як фізичне існування людини, так і можливість підтримання міжособистісних відносин та мінімального ступеня участі в соціальному, культурному та політичному житті. Як громадяни Німеччини, так і іноземні громадяни, що проживають у Федеративній Республіці Німеччині, користуються цим основоположним правом.
3. Якщо законодавець, при визначенні гідного прожиткового мінімуму, бажає врахувати особливості певних категорій осіб, він не може, визначаючи параметри надання прожиткової допомоги, диференціювати їх, зважаючи виключно на статус їхнього перебування в країні. Диференціація можлива лише в тому випадку, якщо їхня потреба в прожитковій допомозі суттєво відрізняється від потреб інших людей, які потребують допомоги, і якщо її можна послідовно обґрунтувати, з огляду на реальну та фактичну потребу цієї конкретної категорії, зокрема, в рамках прозорої за своїм змістом процедури.