Олександр Петришин. Право на справедливий суд як засадниче право людини. 

Право на справедливий суд є одним із ключових засадничих людських прав та має багату історію. Ще з часів Античності пріоритетна увага надавалась вимогам справедливості в питаннях політичної життєдіяльності, облаштування держави та здійснення судочинства. На цьому тлі засновувалось «Належне управління» Сократа, «Держава» Платона, «Політія» (найбільш правильна форма правління) Аристотеля. Так чи інакше ідеями справедливості та примирення, хоч якби вони не розумілись відповідно до історичного контексту, просякнуті процеси формування права на різних етапах його становлення та розвитку, а також окремих його складових, ключовими серед яких є законодавство та суд. Прикметним є й те, що в центрі Дорожньої карти на шляху приєднання України до Європейської спільноти знаходяться питання судово-правової реформи.

Зв'язок між правом і справедливістю простежується на рівні глибинних конотацій: справедливість має спільне коріння зі словами – правий, правильний, право, так само як на латині – justitia (справедливість, правосуддя) – з jus. (право). Професор Гарвардського університету Джон Ролз розпочинає свою теорію справедливості з огляду основної структури суспільства, значимих її чинників. Звідси висновок – закони й інститути мають бути реформованими чи скасовані, коли вони виявляються несправедливими.

Відтак право за своєю сутністю і конкретними формами може характеризуватись у якості невід’ємної складової суспільного устрою, нормативно облаштованої справедливості, котра має як інституційний спосіб існування, так і потребу постійного відтворення у поведінкових категоріях – соціальних і правових комунікаціях, що передбачає належну увагу як до змістовних елементів справедливості, так і до процедурно-процесуальних її аспектів як основних засобів реалізації права, його забезпечення та захисту. [ТЕКСТ]