25 березня 2026 року

Другий сенат 25 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Андрейчука Тараса Васильовича.

Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.

Суддя-доповідач поінформував, що Андрейчук Т. В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 130 Конституції України частину третю статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс).

Відповідно оспорюваного припису Кодексу «за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом […] під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації […]. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“».

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Андрейчук Т. В. перебуває на посаді судді Оболонського районного суду міста Києва. Із березня 2022 року до березня 2025 року він перебував на військовій службі. На період її проходження був увільнений від роботи наказом цього суду „із збереженням місця роботи (посади) та середнього заробітку“.

У липні 2022 року до частини третьої статті 119 Кодексу було внесено зміни, а саме слова „зберігаються місце роботи, посада і середній  заробіток“ замінено словами „зберігаються місце роботи і посада“. Відтак виплату суддівської винагороди Андрейчуку Т. В., як мобілізованому до лав Збройних Сил України, із липня 2022 року було припинено.

Не погоджуючись із цим, він звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України в місті Києві, в якому зокрема, просив нарахувати  і виплатити йому середній заробіток за двомісячний період 2022 року з урахуванням розміру і надбавок суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“.

Київський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив заявникові у задоволенні позову. Верховний Суд відмовив заявникові у відкритті касаційного провадження.

Андрейчук Т. В. вважає, що внаслідок внесення змін до частини третьої статті 119 Кодексу, відповідно до яких положення про збереження мобілізованим працівникам середнього заробітку були виключені, відбулося звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді, зокрема в частині виплати суддівської винагороди.

Суддя-доповідач поінформував, що у провадженні Другого сенату перебуває справа за конституційною скаргою Сивухіна Г. С., у якій предметом конституційного контролю є те саме питання, тому ініційовано звернення про об’єднання даних справ в одне конституційне провадження.

Суддя також повідомив, що було направлено листи-запити до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, міністра юстиції України, Голови Верховного Суду, фахівців наукових установ щодо питань, порушених у конституційній скарзі.

Суд дослідив матеріали цієї справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.

Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.

  

 

Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу