"УКРІНФОРМ", 25.06.11
Під час оголошення політичних рішень преса в повному складі присутня у залі, коли ж йде мова про права простого громадянина, в залі камер нема – Анатолій Головін
|
|
|
|
|
|
Конституційний Суд минулого року ухвалив низку рішень, які по суті стали доленосними для України. Йдеться про скасування політреформи 2004 року, наслідком чого стало повернення у дію Конституції зразка 1996 року і фактично перетворення держави з парламентсько-президентської назад у президентсько-парламентську. Не менш важливим було і рішення, згідно з яким окремі народні депутати отримали право брати участь у формуванні коаліції, завдяки чому у парламенті утворилася більшість "Стабільність і реформи". А нещодавно КСУ оприлюднив рішення, яким заборонив використовувати Прапор Перемоги поряд з Державним прапором, чим обурив політиків лівого спрямування.
Кореспондентові УКРІНФОРМу вдалося поспілкуватися із зазвичай не надто говірким очільником найвищого судового органу держави Анатолієм Головіним і дізнатися його думку з приводу скасування політреформи, подолання корупції в судовій системі, запровадження в Україні можливості конституційної скарги, а також дізнатися його враження від роботи на посаді голови КСУ.
- Анатолію Сергійовичу, одне з останніх рішень Конституційного Суду, яке стосувалося Прапора Перемоги, викликало неоднозначну реакцію серед прихильників лівих політсил. Не могли б Ви роз'яснити, чому ухвалено саме таке рішення?
- Щодо прийнятого рішення я можу сказати вам наступне. Конституційний Суд у цьому рішенні нічого не забороняв і не визначав порядок проведення урочистих процедур, у тому числі із застосуванням державних чи інших символів. Це компетенція інших органів державної влади.
Перш ніж ухвалювати рішення, ми, звичайно, вивчали міжнародний досвід. До речі, ми ніде не знайшли такої вимоги у законах щодо державних символів у країнах пострадянського простору, де б використовувався Прапор Перемоги поряд із державним прапором. У них нема такого, щоб вони піднімалися разом, поряд. Вони використовуються, але ж державний прапор використовується як державний прапор, а копія Прапора Перемоги в тій же Росії використовується окремо. Вони можуть підніматися, але щоб на одному флагштоку - такого нема ніде у світі! Ви бачили, щоб прапор Сполучених Штатів Америки піднімався поряд з якимось іншим прапором? Нема такого! Навіть прапори країн Європи не піднімаються поряд із прапором Євросоюзу. Державний прапор - це державний символ. А Прапор Перемоги - це символ шани і вдячності тим солдатам, які були переможцями у Великій Вітчизняній війні, у тому числі загиблим.
Законом, яким внесено зміни до існуючого порядку використання Прапора Перемоги, встановлено порядок використання одного з державних символів України - Державного Прапора України, і саме встановлюючи цей порядок (щодо офіційного підняття Державного Прапора України), законодавець припустився порушень вимоги частини шостої статті 20 Конституції України щодо необхідності прийняття такого закону кваліфікованою більшістю Верховної Ради України.
Тобто законодавець цією нормою встановив порядок використання одного з державних символів України - Державного Прапора України поряд, підкреслюю, поряд з копією Прапора Перемоги у День Перемоги
Якщо у політиків є бажання внести зміни і визначити порядок підняття і використання Державного Прапора України і копії Прапора Перемоги разом, поряд, нехай вони звертаються до Верховної Ради у встановленому порядку, вносять проект закону, обговорюють його і приймають, відповідно до статті 20 частини 6 Конституції України, не менш як 300 голосами. Але ж жодна держава світу не дозволяє собі такого зневажливого ставлення, коли її державний прапор - державний символ - використовується поряд з іншими прапорами, а таких прапорів у нас безліч.
Свідченням обґрунтованості, об'єктивності, своєчасності, зваженості рішення, яке прийняв Конституційний Суд у цій справі, якраз є те, що в день 70-ї річниці від дня початку Великої Вітчизняної війни в країні не сталося ніяких надзвичайних подій, провокацій на ґрунті використання копії Прапора Перемоги та державних символів. І ніхто при цьому не забороняв червоний прапор.
До речі, коли оприлюднювалося рішення щодо червоного прапора, то в залі було дуже багато журналістів і телекамер. А коли ми оголошували наступне рішення (щодо повноважень Вищої ради юстиції - ред.), у нас не було жодної телекамери. Це вам свідчення того, що коли йдеться про справи, у яких зачіпаються інтереси політичних сил, то преса у повному складі перебуває в залі. Коли ж йдеться про права людини і простого громадянина, то в залі нема камер. Не по кожній справі, але ж, як правило, нема кореспондентів, які б ці питання подавали у пресу і привертали до них увагу.
- З якими питаннями найчастіше звертаються до Суду?
- Характер питань, з якими найчастіше звертаються до Конституційного Суду України, залежить іноді від соціальної, економічної та, на жаль, політичної ситуації в країні. Наприклад, у 2009 році більше половини від загальної кількості конституційних подань надійшло від тодішнього Президента України. У переважній більшості з них йшлося про компетенційний спір між Кабінетом Міністрів і Президентом.
Після стабілізації в державі потік таких звернень до суду припинився. У 2010 році від Президента України надійшло лише 4 подання із усіх 42. З урахуванням цього Конституційний Суд зосередився на розгляді звернень громадян про тлумачення Конституції та законів України у випадках, коли їх неоднозначне застосування може призвести або призвело до порушення конституційних прав цих громадян.
До речі, починаючи з 1 січня 2010 року, суд розглянув 8 справ такої категорії, при всьому тому, що за попередні 13 років їх розглянуто лише 17, що трохи більше, ніж одна справа за рік.
Всього ж за першу половину 2011 року Конституційний Суд прийняв 7 рішень і 43 ухвали. На сьогодні на розгляді суду перебуває 56 конституційних подань та звернень.
- Анатолію Сергійовичу, минулорічне рішення КСУ стосовно політреформи 2004 року, яке повернуло Україну до Конституції зразка 1996 року, а також інші рішення викликали неоднозначну реакцію в суспільстві. Що ви можете сказати з цього приводу?
- З цього приводу вже було достатньо багато різних інтерв`ю, публікацій і надрукованих статей, у тому числі в нашому віснику, на сайтах. І я не думаю, що сьогодні є необхідність у моїх коментарях того, що вже відбулося. Я можу тільки одне-єдине сказати, що ви самі відчули. Конституційний Суд прийняв рішення, яке стабілізувало конституційно-політичну ситуацію в державі. Ті реформи, які зараз проходять, стали можливими завдяки цим рішенням Конституційного Суду. Вважаю, цю тему ще довго-довго будуть обговорювати і вивчати вчені-конституціоналісти.
Користуючись нагодою, хочу привітати вас з 15-ю річницею нашої Конституції, яка була прийнята в 1996 році. І ви пам'ятаєте, як вона приймалася, як люди раділи, коли її прийняли. І ось пройшло 15 років, ми стали іншими зовсім, і погляди наші змінилися. Конституційний Суд теж за досвідом і практикою уже зовсім не такий, як 15 років тому. До речі, у жовтні виповняється 15 років від дня заснування Конституційного Суду України, і ми робимо все для того, щоб народ України відчував, що на захисті Конституції є Конституційний Суд України.
- Останнім часом КСУ розглядає переважну більшість справ у закритому режимі, з чим це пов'язано?
- Не в закритому режимі, а у формі письмового слухання. Розгляд справ на пленарному засіданні незалежно від форми слухання проводиться відкрито, так встановив законодавець.
Розгляд справ у формі письмового слухання є сталою практикою органів конституційної юрисдикції зарубіжних країн і, як свідчить міжнародний досвід, останнім часом набуває поширення.
Розгляд справи у формі письмового слухання проводиться у випадках, коли КСУ вважає, що зібраних суддею-доповідачем на попередніх стадіях конституційного провадження матеріалів, документів та інформації достатньо для забезпечення об'єктивного і повного розгляду справи шляхом заслуховування та аналізу.
Ні про яку закритість провадження не може бути мови, адже про його відкриття учасників і зацікавлених осіб повідомляють завчасно, у встановлені строки, ніхто не заважає їм надати письмові свідчення, матеріали або інформацію, що, на їх погляд, має значення для вирішення справи по суті.
До речі, дуже дивно взагалі чути про закритість чи "кулуарність" вітчизняного конституційного судочинства, оскільки за останні роки ми навіть запровадили трансляцію пленарних засідань у прямому телевізійному ефірі, постійно працює веб-сайт КСУ, на якому розміщено вичерпну інформацію про всі напрями діяльності суду, анонси у справах, повідомлення для преси. Постійно проводиться прийом громадян, студенти та аспіранти проходять практику і стажування, а також відбуваються екскурсії приміщеннями КСУ для всіх бажаючих.
Ми за проведення всіх справ у формі усного слухання, але не кожна справа цього потребує. Коли розглядається справа у формі письмово слухання, відкрито зал для всіх бажаючих послухати відкриту частину.
- Вже багато років ведуться розмови про запровадження конституційної скарги. Що наразі для цього робиться і коли можна очікувати реалізацію такої форми звернення громадян?
- Вітчизняні публікації у ЗМІ та навіть наукові статті в юридичних виданнях зводяться до повторення як аксіоми твердження, що конституційна скарга є панацеєю від усіх порушень громадянських прав і з її запровадженням усі ці порушення автоматично зникнуть.
Як не дивно, але це дуже нагадує аргументацію ініціаторів прийняття у 2004 році відомого Закону "Про внесення змін до Конституції України", які запевняли, що з прийняттям цих змін майже миттєво зникнуть усі соціальні, економічні, політичні та інші проблеми й запанує рай демократії.
Однак сумний досвід наступних років довів, що непродумані, не узгоджені з іншими конституційними положеннями зміни норм Основного Закону не тільки не вирішили існуючих проблем, а й викликали нові проблеми, які мали наслідком фактичний колапс державної влади.
Насамперед слід зазначити, що питання запровадження інституту конституційної скарги на науковому рівні ґрунтовно не вивчено. Досі відсутня науково-теоретична концепція, яка визначила б підстави, за яких громадянин мав би право звертатися до Конституційного Суду, адже від цього залежить організаційне та законодавче забезпечення реалізації цього проекту.
Наприклад, у Німеччині громадянин має право оскаржити у порядку конституційної скарги рішення суду загальної юрисдикції. Для цього в державі створено спеціальну мережу конституційних судів (федеральний та земельні). У Російській Федерації громадяни мають можливість оскаржити в Конституційному Суді конституційність законів, натомість до повноважень цього суду не належить тлумачення законів тощо.
На моє переконання, внесенню змін до Конституції, без чого запровадження інституту конституційної скарги неможливе, повинні передувати ретельні наукові дослідження на рівні провідних юридичних науково-дослідних установ, які мають дати рекомендації щодо доцільності таких змін та їх правових наслідків.
- На Вашу думку, яким чином можна побороти корупцію в судовій системі?
- А чому саме в судовій системі, а не в державі в цілому? Судова система лише одна з гілок влади, і їй притаманні всі вади цієї системи. Починати боротьбу з корупцією потрібно не з якоїсь окремої ланки, а в цілому і на державному рівні. Не випадково, представляючи проект Національної стратегії України щодо запобігання та протидії корупції на 2010-2014 роки, Президент наголосив, що цей документ "встановлює завдання не тільки для органів державної влади, а й для інститутів громадянського суспільства, засобів масової інформації. Лише разом, у співпраці ми зможемо розраховувати на дієвий результат цієї роботи!".
Впевнений, що нещодавно прийнятий Верховною Радою України за ініціативи Президента Закон "Про засади запобігання протидії корупції" буде підтриманий громадськістю і стане першим реальним кроком на шляху до викоренення цього ганебного для держави та суспільства явища.
- Відомо, що Ви написали і видали дві книжки, одна з яких - підручник. Чи не збираєтеся у майбутньому присвятити себе викладацькій діяльності?
- Ні, я не буду викладати, я практик. А ті книжки, що з'явилися, це мої напрацювання за минулі роки. І я побачив необхідність сьогодні висловити свою думку з деяких питань, які мене дуже цікавили і які, я вважаю, на сьогодні є актуальними і можуть бути розглянуті науковцями та досліджені більш ґрунтовно. Це, так можна сказати, ідеї, які треба опанувати науковцям, практикам при застосуванні Конституції і деяких інших законів України. Щодо навчального посібника конституційного права. Я думаю, що за час моєї роботи в Конституційному Суді у мене з'явився певний досвід щодо здійснення конституційного судочинства, і мені здається, що цей посібник буде корисним для молоді, для студентів, для людей, які хочуть більше дізнатися, що таке Конституція, держава, державні органи, конституційне судочинство тощо.
- Ви майже рік працюєте головою Конституційного Суду. Що ви вважаєте своїм досягненням на цій посаді? Які у вас враження від зміни посади судді на посаду голови КСУ?
- Це найтяжче запитання, яке б ви мали мені задати. Бути головою Конституційного Суду - це надмірно тяжка робота. Бути суддею - це ще більш тяжка робота, тому що при прийнятті рішень суду вирішуються доленосні питання держави та громадян України. А вирішувати питання, які стосуються безпосередньо прав і свобод громадян України, - це висока відповідальність.
Тому я вам не можу сказати про якісь свої досягнення, про них може сказати тільки народ України, якому я служу.
Алла Шершень
