ПРЕС-СЛУЖБА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
(Сектор інформаційно-аналітичної роботи)
01033, Київ, Жилянська, 14
тел. 238-10-80, 238-10-25
факс 287-36-16
Конституційний Суд України завершив письмове слухання справи за конституційним поданням Верховного Суду України та перейшов до закритої частини пленарного засідання
23 березня 2017 р. Конституційний Суд України на пленарному засіданні у формі письмового слухання розпочав розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 11 Закону України „Про природні монополії“ від 20 квітня 2000 року № 1682–III (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 238) зі змінами, абзацу п’ятого частини першої статті 12 Закону України „Про електроенергетику“ від 16 жовтня 1997 року № 575/97–ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 1, ст. 1) зі змінами, пункту 4 частини першої статті 3 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг“ від 9 липня 2010 року № 2479–VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 49, ст. 571) зі змінами, абзацу восьмого статті 13 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання“ від 10 січня 2002 року № 2918–III (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 112) зі змінами, а також указів Президента України „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг“ від 27 серпня 2014 року № 694 (Офіційний вісник Президента України, 2014 р., № 37, ст. 1561), „Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг“ від 10 вересня 2014 року № 715 (Урядовий кур’єр, 2014 р., 12 вересня).
Суб’єкт права на конституційне подання – Верховний Суд України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, другої статті 11 Закону України „Про природні монополії“ від 20 квітня 2000 року № 1682–III зі змінами, абзацу п’ятого частини першої статті 12 Закону України „Про електроенергетику“ від 16 жовтня 1997 року № 575/97–ВР зі змінами, пункту 4 частини першої статті 3 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг“ від 9 липня 2010 року № 2479–VI зі змінами, абзацу восьмого статті 13 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання“ від 10 січня 2002 року № 2918–III зі змінами, а також указів Президента України „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг“ від 27 серпня 2014 року № 694, „Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг“ від 10 вересня 2014 року № 715.
У конституційному поданні оспорюються:
- право Президента України утворювати та ліквідовувати національні комісії регулювання природних монополій, які є державними колегіальними органами (частина перша, друга статті 11 Закону № 1682);
- завдання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці (абзац п’ятий частини першої статті 12 Закону № 575);
- здійснення державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін, яке є одним із завдань національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (пункт 4 частини першої статті 3 Закону № 2479);
- встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), що належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання (абзац восьмий статті 13 Закону № 2918).
Обґрунтовуючи неконституційність частин першої, другої статті 11 Закону № 1682, Верховний Суд України зазначає, що до повноважень Президента України не належить утворення та ліквідація міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, оскільки згідно з пунктами 9, 9-1, 9-2 статті 116 Конституції України таке повноваження є виключно компетенцією Кабінету Міністрів України.
Автор клопотання також вважає, що віднесення до завдань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Комісія), забезпечення проведення цінової та тарифної політики суперечить пункту 3 статті 116 Конституції України.
У конституційному поданні наголошується, що Указ № 694 та Указ № 715, якими утворено Комісію та затверджено положення щодо неї як державного колегіального органу, є неконституційними.
На думку Верховного Суду України, оспорювані положення вказаних законів України, Указ № 694 та Указ № 715 не відповідають частині першій статті 8, частині другій статті 19, частині першій статті 106, пунктам 3, 9, 9-1, 9-2 статті 116 Конституції України.
У ході пленарного засідання Конституційний Суд України заслухав суддю-доповідача у справі Михайла Гультая, який доповів присутнім матеріали справи, які були зібрані на попередніх стадіях конституційного провадження.
Конституційний Суд України завершив дослідження матеріалів справи на відкритому пленарному засіданні і перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення матеріалів справи та ухвалення рішення.
Пленарне засідання транслювалося на офіційному сайті Конституційного Суду України в рубриці „Відеотрансляція засідань“.
