АНОНС
11 червня о 10.00 Велика палата Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розгляне справу за конституційною скаргою Самсіна Ігоря Леоновича щодо відповідності Конституції України положень другого речення частини першої статті 54 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII (далі – Закон).
Інформуємо.
Відповідно до наведеного положення Закону, „перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України „Про очищення влади“.
Автор клопотання вказує, що положення другого речення частини першої статті 54 Закону „передбачає додаткові складові поняття „несумісності“, які не передбачені для суддів Конституцією України“, що суперечить вимогам статті 8 (щодо верховенства Конституції України) та частини другої статті 127 Основного Закону України.
Як вважає Самсін І.Л., оспорюване положення Закону суперечить вимогам статті 8 (щодо принципу правової визначеності як складової верховенства права), статті 58 (щодо неприпустимості зворотної дії закону в часі та притягнення до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визначались законом як правопорушення) Конституції України, а також пункту 2 частини шостої статті 126 Основного Закону України щодо змісту поняття „порушення суддею вимог щодо несумісності“.
Заявник також наголошує, що „включення у поняття несумісності як підстави для звільнення судді наявності щодо нього заборони, яка була застосована з підстав передбачених частиною третьою статті 1, частиною третьою статті 4 (подання чи неподання певної заяви), та/або частинами першою, другою, четвертою статті 3 Закону України „Про очищення влади“ (зайняття певних посад)“ є порушенням презумпції невинуватості, свідчить про привласнення парламентом функції із здійснення правосуддя, не відповідає конституційній засаді індивідуалізації юридичної відповідальності, принципу пропорційності як складовій верховенства права та суперечить статті 8, частині другій статті 61, частині першій статті 62, частинам першій та другій статті 124 Конституції України.
Заявник вказує, що внаслідок застосування судом оспорюваного положення Закону порушено його конституційні права на невтручання в особисте і сімейне життя, на управління державними справами, на працю, які гарантовані статтями 32, 38, 43 Конституції України.
Інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу
