Щодо Указу Президента України «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» від 29 грудня 2020 року № 607/2020

Версія для друку

Щодо Указу Президента України «Про відсторонення від посади судді
Конституційного Суду України» від 29 грудня 2020 року № 607/2020

 

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус судді Конституційного Суду України визначають Конституція України та Закон України «Про Конституційний Суд України» (частина перша статті 18 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Статтею 1 Кримінального процесуального кодексу України  встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

29 грудня 2020 року Президент України видав Указ «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» № 607/2020 такого змісту: «Відповідно до частини третьої статті 154 Кримінального процесуального кодексу України постановляю: Відсторонити Тупицького Олександра Миколайовича від посади судді Конституційного Суду України строком на два місяці».

Зазначений Указ виданий Президентом України не на основі Конституції України та не відповідає їй. Повноваження Президента України визначаються виключно Основним Законом України (пункт 31 частини першої статті 106 Конституції України; рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 22-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16  травня  2007  року № 1-рп/2007, від 8 липня 2008  року  №  14-рп/2008,  від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008, від 8  жовтня  2008 року  №  21-рп/2008,  від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009;  від  15 вересня  2009  року № 21-рп/2009, від 17 грудня 2009  року  №  32-рп/2009, від 10 червня 2010 року № 16-рп/2010, від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, від 28 серпня 2020 року № 9-р/2020, від 16 вересня 2020 року № 11-р/2020.

Натомість Конституція України не наділяє Президента України правом «відсторонення від посади судді Конституційного Суду України». Більше того, Конституція України взагалі не передбачає можливості відсторонення судді Конституційного Суду України від посади. На відміну від суддів судів загальної юрисдикції, стосовно яких може бути ухвалено рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя (пункт 6 частини першої статті 131 Конституції України), Конституція України встановлює лише підстави та порядок звільнення судді Конституційного Суду України з посади, припинення його повноважень, затримання його або утримання під вартою чи арештом (статті 149, 149-1 Конституції України).

Видавши Указ № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, Президент України вийшов за межі своїх конституційних повноважень та застосував до судді Конституційного Суду України захід забезпечення кримінального провадження, який відповідно до Конституції та законів України не може бути застосовано до суддів Конституційного Суду України.

У зазначеному указі Президента України як на підставу для відсторонення судді Конституційного Суду України О. Тупицького від посади міститься посилання на частину третю статті 154 Кримінального процесуального кодексу України. Однак положення вказаної статті не поширюються на суддів Конституційного Суду України та є незастосовними щодо них.

До складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (частини перша та друга статті 148 Конституції України).     

За Конституцією України усі судді Конституційного Суду України мають єдиний правовий статус, що передбачає однакові для усіх суддів Конституційного Суду України гарантії незалежності та недоторканності. Зокрема, це стосується підстав та порядку набуття повноважень, звільнення з посади, припинення повноважень, заходів забезпечення особистої безпеки тощо (статті 148, 149, 149-1 Конституції України). Вони є однаковими для усіх суддів Конституційного Суду України незалежно від суб’єктів їх призначення.

Наділення одного з таких суб’єктів призначення (у даному разі – Президента України) правом «відсторонення судді Конституційного Суду України від посади» та відсутність такого права у двох інших суб’єктів призначення (Верховної Ради України та з’їзду суддів України) означало б грубе порушення єдиного для усіх суддів Конституційного Суду України конституційно-правового статусу. Водночас саме такий підхід використано при виданні Указу Президента України № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, за яким до шести суддів Конституційного Суду України може бути застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження, як «відсторонення від посади», а стосовно решти дванадцяти – ні.

Те, що положення частини третьої статті 154 Кримінального процесуального кодексу України не поширюються на суддів Конституційного Суду України і не можуть бути застосовані до них, підтверджується також порядком відсторонення суддів судів загальної юрисдикції, які формально попадають під поняття «осіб, що призначаються Президентом України» від здійснення правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України. Однак при цьому Президент України не має жодного відношення до відсторонення судді від здійснення правосуддя. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя не охоплюється поняттям «відсторонення від посади» і є окремим видом заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 4-1 частини другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України). Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює спеціального суб’єкта та особливий порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності – таке рішення ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника (стаття 155-1).

Отже, видавши Указ № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, Президент України вийшов за межі своїх конституційних повноважень та порушив приписи статей 1, 6, 8, 19, 106, 147, 149, 153 Конституції України.

  Отже, з конституційно-правової точки зору Указ Президента України  «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» від 29 грудня 2020 року № 607/2020 є юридично нікчемним і не може підлягати виконанню, оскільки він виданий Президентом України з перевищенням його  конституційних повноважень, суперечить конституційним засадам організації державної влади в Україні, конституційним принципам діяльності Конституційного Суду України, посягає на конституційно-правовий статус судді Конституційного Суду України. Видання Президентом України цього указу фактично є протиправним втручанням у діяльність судді Конституційного Суду України, перешкоджанням виконанню ним своїх службових обов’язків, що тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність.

Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за втручання у діяльність державного діяча (стаття 344) та втручання в діяльність судових органів (стаття 376).  

Статтею 60 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Виходячи з цього, суддя Конституційного Суду України О. Тупицький зобов’язаний продовжувати виконувати свої службові обов’язки відповідно до Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України», а Президент України – негайно скасувати свій Указ 607/2020 від 29 грудня 2020 року.

 

Інформує Правовий департамент Секретаріату Конституційного Суду України

 

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2024 Конституційний Суд України