Юридична практика, 15 червня 2021 р.

Розвиток правосуддя можливий після вирішення нагальних проблем судової влади —
учасники  IX міжнародного судово-правового форуму

Фахова дискусія «Судова реформа: перезавантаження» стала першим комунікаційним майданчиком IX Міжнародного судово-правового форуму. Як зауважив Олег Маліневський, партнер EQUITY, модератор сесії, 2021-й — дуже вдалий рік для підбиття підсумків та вироблення стратегії розвитку для судової влади: 30 років господарським судам, 25 років Конституції України та Конституційному Суду України. Це час, коли можна переосмислити досягнення, звірити ціль та спільно попрацювати над розвитком. Саме в такому контексті пан Маліневський запросив до виступів учасників обговорення: визначити нагальні проблеми, запропонувати шляхи їх вирішення та вказати на тренди, які визначатимуть подальший розвиток.

Підтримуючи заклик, кожен із представників влади зосередився на актуальних чи навіть нагальних питаннях.

Так, голова Комітету Верховної ради з питань правової політики Андрій Костін розповів, що сьогодні на порядку денному парламенту стоїть питання ухвалення законів, які б дали змогу розблокувати процедури наповнення судів кадрами.

Зокрема, вже на 17 червня на порядок денний пленарного засідання парламенту виноситься законопроєкт № 3711-д, готовий до ухвалення в другому читанні. Пан Костін підкреслив, що дуже цінує підтримку міжнародних партнерів у становлення демократі в Україна, однак висловив переконання, що саме державні органи в Україні повинні мати дискрецію, а рішення за участі міжнародних експертів ухвалювалося на паритетних засадах.

Ідеться про те, що в редакції до другого читання названий законопроєкт пропонує таку схему ухвалення рішення Етичною комісією з відбору кандидатів у члени ВККС, перший склад якої сформують на паритетних засадах (3+3) представники Ради суддів України та міжнародні експерти: кожне рішення має бути ухвалено щонайменше чотирма голосами та підтримано щонайменше двома представниками від суддів та двома міжнародними експертами. Інакше (будь-яке голосування 3+1) рішення не буде вважатися прийнятим. Водночас він зауважив, що найкращі кандидати, яких має бути рекомендовано до складу ВККС у кількості з розрахунку хоча б два претенденти на одну вакансію, повинні мати підтримку в 5–6 голосів.

Таку саму схему голосування комітет має намір відобразити й у законопроєкті № 5068, понад 700 поправок до якого нині опрацьовуються профільним підкомітетом.

За оптимістичним прогнозом пана Костіна, від ухвалення в остаточній редакції до початку роботи нової ВККС знадобиться пів року.

Проте надалі треба працювати над стратегічним розвитком судової влади, ключовим у якому повинна залишатися суддівська незалежність як гарантія права на справедливий суд для кожного.

Стратегічними намірами влади поділився зі слухачами форуму Сергій Іонушас, народний депутат України, голова Комісії з правової реформи. Він зосередився на основних положеннях Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021—2023 роки, яку 11 червня ц.р. затвердив Президент України.

Спікер підкреслив, що стратегія визначає основні проблеми, які виявлено в судовій владі, а також шляхи їх вирішення. Однак це не документ, який сам собою покращить судову систему, а лише дороговказ.

Натомість тепер розпочинається робота над підготовкою коректного плану дій задля досягнення задекларованих у Стратегії цілей. Тому він закликав суддівську зокрема та всю професійну юридичну спільноту, сфери діяльності якої стосується ця Стратегія, долучитися до підготовки якісного плану дій.

Серед основних пріоритетів пан Іонушас вказав на:

• цифровізацію судових процедур із можливістю відпрацювання пілотного проєкту на базі роботи ІР-суду;
• питання статусу присяжних.

Богдан Львов, заступник Голови Верховного Суду, голова Касаційного господарського суду у складі ВС, зупинився на викликах, які нині стоять перед судовою систему.

«Дійсна, дієва судова реформа повинна відбуватися ще на рівні загальноосвітньої школи. Від якісної освіти наших громадян, виховання правової культури зі школи починається шлях до ефективної судової влади», — зауважив пан Львов.

Він пояснив свою тезу, вказавши, що такі реформи тривалі та затратні, вони не мають негайного ефекту у вигляді електоральної підтримки, а тому дуже складно втілюються. Натомість реформи, які передбачають структурні перетворення (зміни кількості чи системи судів) більш помітні, і тому політики віддають перевагу останнім. Проте роки «реформування» мають підказати, що такі «реформи» не мають потрібного ефекту.

Звісно, сьогодні судовій системі потрібна ВВКС, бо дефіцит кадрів становить 30 % загалом по Україні, а в деяких судах сягає 80 %. У таких умовах неможливо працювати.

Також викликом уже безпосередньо для ВС є забезпечення єдності практики. І хоча Суд часто критикують через те, що він змінює, зокрема, і власні позиції, пан Львов попросив юристів дати ще трохи часу для відпрацювання всіх алгоритмів.

«Жоден із присутніх не задоволений усіма судовими рішеннями. Але ідеальної системи немає в жодній країні», — підсумував Богдан Львов, вказуючи, що більшість із нібито гострих сьогодні проблем може бути вирішено практикою без постійних реформ.

Дуже влучно проблему кадрового забезпечення висвітлила Оксана Марченко, заступник голови Ради суддів України. Вона навела статистику наявних суддів кримінальної спеціалізації в судах апеляційної інстанції. Якщо в Харківському їх наразі вісім (що менше, ніж потрібно), то в Одеському — п’ятеро, а в Сумському — двоє.

«Але судову владу не помічають, про її проблеми не говорять політики», — зазначила пані Марченко, навівши приклад, що після того як 13 травня 2021 року Міністерство охорони здоров’я розширило перелік категорій, які мають право на пріоритет вакцинації, додавши представників органів державної влади (поліції, працівників соціальних служб), суддів та працівників апаратів судів у цьому переліку не виявилося. Вони «заховані» у пункті 12 «інші працівники, які здійснюють правозастосовну діяльність».

Сьогодні кадрові питання судова влада вирішує за рахунок власних резервів – судді цивільної спеціалізації залучаються до розгляду кримінальних справ. Проте такого резерву може не вистачити навіть на ті шість місяців, протягом  яких, за оптимістичними прогнозами парламентарів, може відновити роботу ВККС.

Коли ж комісія почне працювати, то, на переконання пані Марченко, треба спочатку оголосити конкурси та попереводити на вакантні посади тих, хто вже працює в судах, а потім тільки почати нові добори, набрати нові кадри в перші інстанції, а головне — профінансувати ці витрати

«Судді вимагають припинити шантаж недофінансуванням судів», — заявила пані Марченко.

На цьому фоні, за словами спікера, такі питання, як запуск електронного суду, видаються неактуальними для працівників апаратів та суддів. Окрім того, говорити про електронний суд, не протестувавши саме роботу програми, дуже складно.

Проте Україна впевнено рухається до цифровізації судочинства. Про перебіг упровадження модулів ЄСІТС розповіла Лариса Швецова, член ВРП.

Вона описала шлях ЄСІТС від 2016 року, коли ідея такої системи з’явилася в законодавстві вперше, до 11 червня 2021 року, коли Рада суддів України погодила положення про ЄСІТС, яке дасть змогу запустити в роботу перші чотири модулі.

Тож першим очікується запуск таких модулів:

• електронного кабінету (судді, позивача, відповідача, адвоката та прокурора);
• електронного суду;
• відеоконференцій;
• діловодства.

Інші модулі в тому чи іншому форматі також працюють або тестуються, проте не інтегровані як елементи ЄСІТС. Зокрема, це наразі:

• Єдиний державний реєстр судових рішень;
• портал судової влади;
• система «Кадри В»;
• фінансування.

Найближчим часом може бути впроваджено:

• електронний архів;
• електронні виконавчі листи.

Працюють і над законопроєктами щодо офіційних електронних адрес.

Звісно, всі елементи будуть пришвидшувати комунікацію, доступ до даних і ухвалення рішень.

Говорячи про дистанційне правосуддя, своїм досвідом поділився Сергій Боярчуков, керуючий партнер «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери». Він почав із того, що спочатку був сповнений романтичних уявлень про роботу адвоката, проте згодом зрозумів, що ця сфера потребує постійної фізичної присутності в офісі чи хоча б у місті, де працюєш. Тому згодом він почав мріяти про те, як поєднати роботу зі свободою пересування.

«Ковід дозволив це поєднати. Колись я про це мріяв, тож головне, щоб ця можливість не закінчилася разом із ковідом, а вдосконалювалася і розвивалася», — зауважив пан Боярчуков, наводячи приклад, як колеги діляться прикладами участі в судових засіданнях із відпочинку.

Однак, за словами пана Боярчукова, наразі ключовою перепоною для масового використання цього інструмента є покладення обов’язку забезпечити стабільне з’єднання на сторону, тому насправді важливі засідання юристам доводиться відвідувати фізично.

«Відмова від слова «реформування» в Стратегії розвитку правосуддя дає можливість для подальшого вдосконалення», — підкреслила Лідія Ізовітова, голова Національної асоціації адвокатів України.

За її словами, почати треба з тих проблем, на яких зупинився Олексій Маловацький у своїй доповіді, провести ревізію, визначити:

• що є,
• що не працює,
• які причини,
• як вирішити.

Звісно, на всі потреби одразу коштів не вистачатиме, проте потрібно розставити пріоритети і шукати шляхи фінансування

Після того як будуть вирішені нагальні проблеми, за словами пані Ізовітової, можна буде перейти до покращення. Над ними треба працювати невеликими робочими групами точково.

Зрештою, хоч які існують проблеми, важливо не втрачати пріоритетів.

«Усі ідеї щодо обмеження незалежності суддів є тиском на судову владу, й адвокатура не може з цим погодитися. Це неприйнятно для суспільства», — зауважила Лідія Ізовтова. Тому вона запросила суддів відстоювати свою незалежність, не відчувати себе об’єктом реформування, а стати рупором змін, які потрібні їм для забезпечення незалежності та якісної роботи зі здійснення правосуддя.

На доцільності вузької спеціалізації судів зупинився Арсеній Мілютін, керівник юридичного департаменту АТ «Ощадбанк». Зважаючи на кількість справ щодо кредитів тільки в його банку, видається що таких справ багато. Проте, на думку експерта, важливіше було б забезпечити ефективний та оперативний їх розгляд у рамках наявної системи. Саме ризик піти у тривалу і витратну судову тяганину змушує банк зосередитися на переговорах із клієнтами. З іншого боку, розуміння цього дає змогу не дуже добросовісним боржникам диктувати вкрай невигідні умови для банку.

«Наразі заповнення вакансій в судах уже саме собою поліпшило вирішення кредитних спорів», — вважає Арсеній Мілютін. Так, немає нагальної проблеми в окремому суді і для вирішення спорів банків з регулятором. Адже кількість таких справ уже зменшується.

Останнє, що робить ідею непривабливою, — це те, що такі справи, як правило, тісно пов’язані з питаннями про банкрутство, тому виокремити і чітко окреслити юрисдикцію фінансового суду наразі непросто.

Завершилася робота сесії дискусією про конституційне судочинство. Суддя КСУ Василь Лемак, закликав не дивуватися тому, що політики чи громадськість постійно висувають якісь ідеї щодо реформування чи перезавантаження. Натомість суддям, і суддям Конституційного Суду зокрема, варто відстоювати принципи об’єктивності та неупередженості, вирішувати справу згідно з Конституцією, не потребуючи схвалення від суспільства. За його словами, конституційної кризи в Україні немає: Суд працює, справи розглядаються, рішення ухвалюються. Вона могла справді статися, якби, реагуючи на рішення № 13-р/2020, парламент ухвалив поданий Президентом закон щодо розпуску КСУ. Проте політичний клас і парламент продемонстрували, що не готові жити без правил і реального механізму стримувань і противаг, тож продовжили діалог у межах конституційного порядку, вважає Василь Лемак.

Окремо пан Лемак зупинився на постійних закидах КСУ щодо кількості рішень. На його думку, це не може бути маркером ефективності роботи Суду. Так, нині КСУ ухвалює рішення і частіше визнає певну норму неконституційною. В США востаннє подібне рішення було ухвалено в 2012 році. Однак це не значить, що там неефективно працює Верховний суд.

Суддя також зауважив, що КСУ і суди не можуть витрачати кошти на створення позитивного іміджу, проте закликав колег використовувати можливості активної комунікації з правничою спільнотою, а вона вже зі свого боку буде формувати імідж судів у суспільстві.

«Цього року ми відзначаємо низку судових і правових ювілеїв, окрім 30-річчя незалежності України. Тому бажаю всім правникам успіху, добра і задоволення від обраної професії. Давайте зробимо її разом кращою», — закликав усіх учасників заходу до консолідації Олег Маліневський. pravo.ua