Дзеркало тижня, 28 червня 2025 р.
Він заявив про пріоритет відкритості, етики та конституційної принциповості.
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про призначення Олександра Водяннікова суддею Конституційного Суду України. Відповідний документ №438 від 27 червня оприлюднений на сайті глави держави. Це призначення має важливе значення на тлі кадрового дефіциту в суді, який унеможливлював його повноцінну роботу.
Олександр Водянніков — український юрист із багаторічним досвідом у сфері прав людини та верховенства права. Зокрема 2014 по 2022 рік він працював на посаді національного радника з юридичних питань у Координатора проєктів ОБСЄ в Україні. У цьому статусі він надавав правову підтримку парламенту, урядовим структурам та консультативним органам, зокрема з питань правосуддя, безпеки та захисту прав людини.
Після завершення мандату Координатора проєктів ОБСЄ в Україні Водянніков у листопаді 2022 року перейшов до Програми підтримки ОБСЄ для України, де обіймав посаду старшого проєктного співробітника у напрямку верховенства права і прав людини. Він відповідав за реалізацію проєктної діяльності, представляв ОБСЄ на національних та регіональних заходах, координував проведення конференцій, семінарів і був постійним доповідачем на професійних форумах.
У своєму мотиваційному листі Водянніков окреслив головні пріоритети майбутньої діяльності на посаді судді Конституційного Суду. Серед них — утвердження принциповості в конституційній практиці, розвиток інституційного діалогу між КСУ та судами загальної юрисдикції, впровадження ґендерно чутливих підходів, підвищення стандартів професійної етики суддів, зміна порядку підготовки рішень Суду, а також відкритість і прозорість інституції.
Контекстом для цього призначення стала критична кадрова ситуація в Конституційному Суді. Станом на січень 2025 року у складі КСУ залишалося лише 11 із 18 суддів, що унеможливлювало наявність кворуму (необхідний мінімум — 12 суддів) для роботи Великої палати, яка розглядає найважливіші подання. Також через кадрову недостатність втратив повноважність і Другий Сенат. Отож, суд міг працювати лише в обмеженому режимі — у складі колегій суддів і Першого Сенату, який розглядав окремі конституційні скарги.
