21 листопада 2025 року
Велика палата 20 листопада 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання – Верховний Суд – звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24, частині третій статті 51 Конституції України окремий припис пункту 10 частини першої статті 212 Кодексу „громадського порядку та моральності“, згідно з яким не можуть бути усиновлювачами особи, які „були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень“.
У конституційному поданні Верховний Суд стверджує, що передбачена приписами пункту 10 частини першої статті 212 Кодексу „заборона бути усиновлювачами особам, які засуджені за кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності, суперечить принципу реабілітації та створює „довічні наслідки“ засудження особи, а також порушує принцип правової визначеності. Адже виникає ситуація, коли погашена відповідно до норм кримінального права судимість особи є перепоною для усиновлення в межах сімейного права <…> автоматична заборона усиновлення дитини особами, які були засуджені за кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності, порушує справедливий баланс, який має забезпечити держава, між загальним інтересом й інтересом конкретної особи“.
Суб’єкт права на конституційне подання наголошує, що оспорювана законодавча заборона на усиновлення „пов’язується з власне засудженням за відповідне кримінальне правопорушення, без урахування фактору наявності чи відсутності судимості за його вчинення, а також без урахування фактору конкретного правопорушення, яке входить до цієї групи правопорушень, та без надання оцінки особистісним характеристикам потенційного усиновлювача“. Наявність зазначених факторів, на думку Верховного Суду, „може свідчити про те, що відповідна заборона є надмірною та своєю чергою може зумовлювати неврахування найкращих інтересів дитини, а тому суперечити самій суті існування інституту усиновлення“.
Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи підготовлено запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, а також науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційному поданні. Про зміст відповідей буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
