Судово-юридична газета, 27 листопада 2023 р.
КСУ дав Верховній Раді півроку для зміни підходу до визначення малозначних справ у ЦПК
У парламенту буде час до травня 2024 року, аби змінити норми Цивільного процесуального кодексу щодо визначення малозначних справ і забезпечення захисту прав споживачів.
Як раніше писала «Судово-юридична газета», 22 листопада 2023 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах. Так, КСУ визнав неконституційними пункти 1, 5 ч. 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу, які визначають, що малозначними справами є:
1 – справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – тобто, станом на 2023 рік 268 400 грн;
5 – справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 671 000 грн.
Зокрема, КСУ зазначив, що установлення у процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних має бути ґрунтовано на принципові домірності, що зобовʼязує державу визначити в Кодексі такий розмір ціни позову, який не буде надмірним для обраної мети та не спотворить розуміння справи як малозначної для особи.
Разом з тим, визначені розміри ціни позову як критерії віднесення справи до категорії малозначних у сумах 268 400 грн та 671 000 грн є не лише значними, а й перевищують установлені в законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати.
Зокрема, визначений у пункті 1 ч. 6 статті 19 ЦПК розмір ціни позову перевищує 40 мінімальних заробітних плат та дорівнює 8 рокам одержання особою виплат у разі, якщо ці виплати дорівнюватимуть розміру прожиткового мінімуму. За пунктом 5 ціна позову перевищує 100 мінімальних заробітних плат та дорівнює 20 рокам одержання особою виплат у розмірі прожиткового мінімуму.
Ці пункти утрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення, тобто, у травні 2024 року.
До того часу Верховній Раді треба привести нормативне регулювання, установлене цими пунктами ЦПК у відповідність до Конституції та цього Рішення КСУ.
Прикметно, що КСУ окремо підкреслив, що п. 5 ч. 6 статті 19 ЦПК, за яким до категорії малозначних справ віднесено справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму, не відповідає вимозі юридичної визначеності, конституційним приписам і міжнародним зобовʼязанням України щодо забезпечення високого рівня захисту прав споживачів.
Обставини справ скаржників
Громадяни Ольга Дорошко, Микита Євстіфеєв, Іван Кушаба та Володимир Якіменко звернулися до КСУ з клопотаннями щодо перевірки конституційності пунктів 1, 5 ч. 6 статті 19, пункту 2 ч. 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу.
Так, згідно з пунктами 1, 5 ч. 6 статті 19 ЦПК для цілей Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1); справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5).
За пунктом 2 ч. 3 статті 389 ЦПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково“.
Дорошко у серпні 2015 року звернулася до Жовтневого районного суду Харкова з позовом до КП «Харківводоканал», у якому просила стягнути з відповідача 100 000 грн на її користь як відшкодування моральної шкоди.
Суди у задоволенні позовних вимог відмовили. Верховний Суд ухвалою від 1 березня 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, зокрема, що сума позову у цій справі про захист прав споживача є такою, що станом на 1 січня 2021 року не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, ця справа відноситься до категорії малозначних.
Євстіфеєв у червні 2021 року звернувся до Печерського районного суду Києва з позовом до Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути на його користь 59 257 грн шкоди, завданої неконституційним актом.
Суди теж відмовили у задоволенні його позовних вимог. Верховний Суд ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження з посиланням на те, що ціна позову у справі становить 59 257 грн та не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, справа є малозначною у силу вимог закону.
Кушаба у лютому 2021 року звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа – районний відділ поліції, у якому просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, завдану внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження.
Суди у задоволенні позовних вимог відмовили. Верховний Суд в ухвалі від 14 грудня 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження зазначив, що ціна позову у цій справі становить 100 000 грн, тобто суму, яка станом на 1 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000 грн). Отже, справа є малозначною.
Якіменко у вересні 2019 року звернувся до Оболонського районного суду Києва з позовом до ТОВ, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 99 495,37 грн.
Заочним рішенням Оболонського районного суду Києва позовні вимоги задоволено частково, а саме відмовлено в частині стягнення з відповідача відсотків за користування коштами. Київський апеляційний суд рішення райсуду щодо відмови у задоволенні позовних вимог скасував та ухвалив нове судове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнив. Верховний Суд ухвалою від 13 лютого
2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
Позиція КСУ
Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист.
Європейський суд із прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду, що «рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення особи «правом на суд» з огляду на принцип правовладдя в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було дієвим, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити чин [акт], що становить втручання в її права» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року, § 36).
КСУ в Рішенні від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023 констатував, що у своїх конституційних провадженнях він зважає на надбання спільноти (аcquis communautaire) у цілому та на відповідні предметові конституційного контролю окремі акти Європейського Союзу зокрема.
Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу постановою
від 11 липня 2007 року № 861/2007 затвердили Європейську процедуру розвʼязання дрібних позовів у країнах ЄС (The European Small Claims Procedure) зі змінами (далі – Правила ESCP), що є альтернативою звичайному судовому процесові розгляду справ та застосовною з 1 січня 2009 року.
Правила ESCP визначають перелік позовів, що їх розглядають за процедурою розвʼязання дрібних позовів, та види позовів, які не можуть бути розглянуті за цією процедурою, зокрема: щодо статусу або правоздатності фізичних осіб, режиму майнових відносин подружжя, аліментних зобов’язань, спадкування; щодо нерухомого майна, за винятком грошових вимог; трудові спори і справи щодо соціального забезпечення; банкрутство; арбітраж; порушення недоторканності приватного життя і прав, пов’язаних із особою.
Із Правил ESCP убачається, що метою запровадження процедури розвʼязання дрібних позовів є покращення доступу до правосуддя, спрощення та скорочення строків розвʼязання дрібних позовів за допомогою зниження судових витрат, забезпечення швидкості та спрощення процедури визнання та виконання судових рішень, ухвалених за Правилами ESCP.
Приписом ч. 5 статті 131-2 Основного Закону уконституйовано поняття «малозначні спори».
КСУ зважає на те, що в пунктах 1, 5 ч. 6 статті 19 ЦПК та інших статтях Кодексу застосовано термін «малозначні справи», а в ч. 5 статті 131-2 Конституції – термін «малозначні спори».
З аналізу приписів ЦПК випливає, що ці приписи розвивають, конкретизують та деталізують припис ч. 5 статті 131-2 Конституції України щодо судового розгляду малозначних спорів.
Законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147–VIII у Кодекс внесено зміни щодо внормування відносин із розгляду малозначних справ.
У ч. 6 статті 19 ЦПК визначено, які цивільні справи є малозначними.
Оцінюючи пункти 1, 5 ч. 6 статті 19 Кодексу на відповідність Конституції України, КСУ зважає на те, що за ч. 6 статті 19 Кодексу ціна позову є одним із критеріїв для віднесення цивільної справи до категорії малозначних.
За пунктом 1 частини четвертої статті 19 Кодексу визнання справи малозначною, за загальним правилом, має наслідком її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Досліджуючи правомірність мети запровадження в Кодексі категорії малозначних справ, КСУ виходить із того, що визнання справи малозначною та, як наслідок, її розгляд, за загальним правилом, у порядку спрощеного позовного провадження є передумовою забезпечення додержання розумних строків розгляду справи судом – однієї з основних засад судочинства.
КСУ зважає також на те, що скорочення строку розгляду справи судом та інші процесуальні особливості розвʼязання малозначних спорів мають наслідком зниження судових витрат для особи, яка реалізує своє конституційне право на судовий захист, що в цілому полегшує доступ до правосуддя та саму можливість реалізації права, гарантованого приписами статті 55 Конституції України.
Крім того, приписи ч. 6 статті 19 Кодексу, які визначають категорію малозначних справ та їх розгляд судами у порядку спрощеного позовного провадження, є узгодженими із застосовними в країнах ЄС приписами Правил ESCP, що визначають такий вид позовів, як дрібні, та внормовують процедуру їх розвʼязання у спрощеній процедурі.
У Правилах ESCP також визначено один із критеріїв для визнання позову дрібним – розмір позовних вимог не перевищує 5 000 євро (пункт 1 статті 2), що є співвідносним зі змістом приписів пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу.
Ураховуючи сукупність наведених міркувань, КСУ висновує, що пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу не суперечать частині першій статті 55, частині другій статті 129 Конституції України.
Автори клопотань, аргументуючи невідповідність Конституції України пунктів 1, 5 ч. 6 статті 19 ЦПК, твердять про їх неконституційність не лише в аспекті визначення ними грошових критеріїв для віднесення цивільних справ до категорії малозначних, а й зазначають, що ці приписи є дискримінаційними з огляду на визначення в них значних розмірів ціни позову як критерію визнання справи малозначною.
Субʼєкти права на конституційну скаргу вважають, що внаслідок застосування судами пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу їхні справи було визнано малозначними, а тому їх було дискриміновано за ознакою майнового стану, що є порушенням передусім частини другої статті 24 Конституції.
З огляду на те, що справи авторів клопотань суди розглядали в різні часові періоди з 2015 року до 2023 року, протягом цих років розмір прожиткового мінімуму змінювався, КСУ вважає за доцільне використати у цьому конституційному провадженні розмір прожиткового мінімуму на 2023 рік.
За статтею 7 Закону «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684 грн. Відповідно до статті 8 Закону № 2710 із 1 січня 2023 року мінімальну заробітну плату установлено, зокрема, у місячному розмірі 6 700 грн.
Отже, за пунктом 1 частини шостої статті 19 Кодексу розмір ціни позову становить 268 400 грн, за пунктом 5 частини шостої статті 19 Кодексу –
671 000 грн.
Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК мають бути досліджені на предмет домірності та відсутності в них дискримінаційного змісту з огляду на визначені ними розміри ціни позову.
Установлення у процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних має бути ґрунтовано на принципові домірності, що зобовʼязує державу визначити в Кодексі такий розмір ціни позову, який не буде надмірним для обраної мети та не спотворить розуміння справи як малозначної для особи.
КСУ вважає, що держава, реалізуючи свій розсуд щодо встановлення у процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних, має обовʼязок додержуватись конституційних принципів та зважати на вимогу правомірності мети під час застосування такого юридичного засобу віднесення цивільних справ до категорії малозначних, як ціна позову, та додержуватись принципу домірності.
Конституційний Суд України зауважує, що визначені в частині шостій статті 19 Кодексу розміри ціни позову як критерії віднесення справи до категорії малозначних у сумі 268 400 грн (пункт 1) та 671 000 грн (пункт 5) є не лише значними, а й перевищують установлені в законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати.
Визначений у пункті 1 частини шостої статті 19 Кодексу розмір ціни позову перевищує 40 мінімальних заробітних плат та дорівнює 8 рокам одержання особою виплат у разі, якщо ці виплати дорівнюватимуть розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За пунктом 5 частини шостої статті 19 Кодексу ціна позову перевищує 100 мінімальних заробітних плат та дорівнює 20 рокам одержання особою виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Конституційний Суд України зазначає, що Кодекс не містить приписів, які в будь-який спосіб умотивовували б домірність визначення у пунктах 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу саме таких розмірів ціни позову.
Отже, Конституційний Суд України вважає, що визначені в пунктах 1, 5
частини шостої статті 19 Кодексу розміри ціни позову як критерій віднесення справи до категорії малозначних не відповідають розумінню справи та спору в ній як малозначного.
Досліджуючи пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу, Конституційний Суд України також зауважує, що згідно з Правилами ESCP процедуру розвʼязання дрібних позовів застосовують у разі, коли розмір позовних вимог не перевищує 5 000 євро (пункт 1 статті 2).
Водночас згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 Кодексу за офіційним курсом Національного банку України ціна позову становить 6 801 євро, а відповідно до пункту 5 частини шостої цієї ж статті Кодексу – 17 002 євро.
Отже, приписи пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу визначають грошовий критерій віднесення справ до категорії малозначних у розмірах, що перевищують аналогійний показник, установлений у Правилах ESCP.
Сукупність наведених міркувань дає Конституційному Судові України підстави для висновку, що приписи пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу, у яких визначено розміри ціни позову як критерії для віднесення справи до категорії малозначних, а саме сто (пункт 1) та двісті пʼятдесят (пункт 5) розмірів прожиткових мінімумів, не є належними засобами регулювання процесуальних відносин.
Ураховуючи наведене, КСУ дійшов висновку, що пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу суперечать частині першій статті 8 та частині другій статті 24 Конституції України.
Щодо захисту прав споживачів
КСУ вважає за доцільне у цьому провадженні окремо оцінити конституційність пункту 5 ч. 6 статті 19 ЦПК в іншому аспекті.
За Конституцією України «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт»
(частина четверта статті 42); до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, «визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору» (пункт 5 частини першої статті 85).
У Рішенні від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023 КСУ дійшов висновку, що «дієвий та ефективний захист прав споживачів є одним зі способів виконання державою її головного конституційного обов’язку – утверджувати й забезпечувати права і свободи людини».
КСУ з огляду на визначений в Основному Законі України стратегічний курс на набуття повноправного членства України в ЄС наголошує на обов’язковості того, що Україна забезпечить високий рівень захисту прав споживачів через створення та функціонування механізму здійснення та захисту прав споживачів.
Складником такого механізму є юрисдикційна судова форма захисту прав споживачів, у межах якої споживачам має бути наданий доступ до правосуддя і забезпечена ефективність судового захисту їхніх прав та інтересів.
Законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460–IХ ч. 6 статті 19 Кодексу доповнено пунктом 5, за яким до категорії малозначних справ віднесено «справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Аналізуючи пункт 5 частини шостої статті 19 Кодексу, КСУ керується тим, що визначений у ньому грошовий критерій ціни позову значно перевищує аналогійний критерій віднесення справ до категорії малозначних, установлений для всіх інших позивачів у пункті 1 частини шостої статті 19 Кодексу, – ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто з дня набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460 до Кодексу, споживачі на підставі припису пункту 5 ч. 6 статті 19 ЦПК в разі подання ними позову в порядку цивільного судочинства будуть у менш вигідній юридичній ситуації порівняно з іншими позивачами – учасниками цивільних процесуальних відносин.
Конституційний Суд України визнає наявність у Верховної Ради України повноважень із ухвалення законів, які змінюють регулювання процесуальних відносин за участю споживачів. Проте законодавча діяльність Верховної Ради з унесення таких змін та зміст відповідних законів мають відповідати конституційним вимогам, зокрема вимозі юридичної визначеності, в аспекті передбачності, умотивованості та послідовності в нормативному врегулюванні суспільних правовідносин.
КСУ констатує, що приписи Кодексу та Закону № 460 не містять указівки на правомірну мету віднесення справ про захист прав споживачів до категорії малозначних та визначення ціни позову в цих справах у сумі, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Не містить мотивування потреби у доповненні частини шостої статті 19 Кодексу пунктом 5 і Пояснювальна записка до законопроекту про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку №2314, ухваленого як Закон № 460.
З огляду на наведене Конституційний Суд України вважає, що пункт 5 частини шостої статті 19 Кодексу, за яким до категорії малозначних справ віднесено справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не відповідає вимозі юридичної визначеності, конституційним приписам і міжнародним зобовʼязанням України щодо забезпечення високого рівня захисту прав споживачів.
Ураховуючи наведене, КСУ дійшов висновку, що пункт 5 частини шостої статті 19 Кодексу суперечить частині першій статті 8, частині четвертій статті 42, пункту 5 частини першої статті 85 Конституції України.
Отже, КСУ вирішив
- визнати таким, що відповідає Конституції, пункт 2 ч. 3 статті 389 ЦПК.
- визнати неконституційними пункти 1, 5 ч. 6 статті 19 ЦПК
- пункти 1, 5, визнані неконституційними, утрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення.
- Верховній Раді привести нормативне регулювання, установлене пунктами 1, 5, у відповідність до Конституції та цього Рішення. СЮГ
