СУДОВО-ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА, 19 липня 2023 р.
Малозначність справи та право особи на касаційне оскарження: КСУ розглянув справу
Автор клопотання вважає, що пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України суперечить приписам Конституції та обмежує його конституційне право на судовий захист щодо гарантій на касаційний перегляд судових рішень.
Перший сенат 19 липня на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Якіменка Володимира Петровича щодо конституційності пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Оксана Грищук повідомила, що Володимир Якіменко звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України припис Кодексу, за яким малозначними справами є: „справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб“ (пункти 1, 5 частини шостої статті 19).
Заявник також просить перевірити пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу, відповідно до якого не підлягають касаційному оскарженню:
„2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що у травні минулого року заявник звернувся до районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за його позовом до ТОВ „Інвестиційно-розрахункового центру“ про захист прав споживача, у якій просив „стягнути з відповідача понесені ним під час розгляду цивільної справи судові витрати у розмірі 15 329 грн“.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, заяву в частині стягнення судових витрат залишив без розгляду, в іншій частині – повернув заявнику. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Володимир Якіменко оскаржив їх у касаційному порядку. Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд виходив із того, що справа є малозначною і в ухвалі зазначив, зокрема, що „застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним; судовий спір розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію; заявник не навів інших виключних обставин, за яких відповідно до приписів Кодексу справу розглядали б у касаційному порядку“.
Автор клопотання вважає, що пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу суперечить приписам Конституції України та обмежує його конституційне право на судовий захист щодо гарантій на касаційний перегляд судових рішень.
Суддя-доповідач також поінформувала, що на розгляді обох сенатів є подібні справи стосовно тих самих питань.
У цій справі Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. СЮГ
