ПРЕС-СЛУЖБА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
(Сектор інформаційно-аналітичної роботи)
01033, Київ, Жилянська, 14
тел. 238-10-80, 238-10-25
факс 287-36-16
У Конституційному Суді України з нагоди Дня пам’яті та примирення і на честь Дня Перемоги відкрито книжкову виставку
Минає 72 роки, що відокремлюють нас від перемоги над нацистським режимом. Український народ безмежно вдячний тим, хто ціною власного життя здобув перемогу над жорстоким ворогом під час Другої світової війни, і завжди буде пам᾿ятати військову доблесть та героїзм наших співвітчизників.
Напередодні Дня пам’яті та примирення і на честь річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні у бібліотеці Конституційного Суду України відкрито книжкову виставку „Кожний злочин нацизму завжди знайде покарання“. На виставці представлені наукові видання, навчальні посібники, енциклопедії, документи та матеріали, які присвячені трагічним подіям Другої світової війни, спогадам безпосередніх учасників бойових дій.
Книга „Пам᾿ять заради майбутнього“ під загальною редакцією Голови Української спілки в’язнів – жертв нацизму, колишнього малолітнього в’язня концтабору „Саласпілс“ Маркіяна Демідова є джерелом відомостей про страждання народу України у фашистській неволі, бо в ній наведені авторські свідчення людей, що пережили це страшне лихоліття, спогади яких мають документальну силу.
Тема війни є особливою темою, й цілком імовірно, як зазначає академік НАН України В.А.Смолій, книга Володимира Литвина „Україна в Другій світовій війні“ (1939-1945) викличе більше дискусій, ніж попередні праці цього автора, оскільки проблема війни проводиться під новим кутом зору, проте послідовно і цілеспрямовано. Відмітна особливість цього дослідження – узагальнюючий, підсумковий його характер. І щоб об’єктивно й повно відтворити цю добу в історії України, автор широко використовує науковий доробок своїх попередників та спогади людей, які керували мільйонними арміями. Видання містить важливі документи і матеріали цих подій, зокрема, розмови А.Гітлера, застенографовані його особистим радником; Директиви Розенберга рейхскомісару Коху стосовно України; агентурні дані німецьких спецслужб про партизанський рух у Західній Україні; Наказ рейхсфюрера СС Г.Гіммлера вищому керівнику військ СС і поліції в рейхскомісаріаті „Україна“ Прюцману про зруйнування Донбасу. Сумні та жахливі строки з цього наказу: „Необходимо добиться того, чтобы при отходе из районов Украины не оставалось ни одного человека, ни одной головы скота, ни одного центнера зерна, ни одного рельса; чтобы не остались в сохранности ни один дом, ни одна шахта.., ни одного колодца, который бы не был отравлен. Противник должен найти действительно тотально сожженную и разрушенную страну…“.
Широкому загалу відвідувачів представлено монографію талановитого дослідника, доцента, кандидата історичних наук Ігоря Вєтрова „Економічна експансія третього рейху в Україні 1941-1944 рр.“, у якій висвітлюється комплекс питань, пов’язаних з проявами окупаційної політики фашистської Німеччини на території України в економічній сфері. Розкривається проблема значення української промисловості для Німеччини в ході планування і реалізації нацистських планів за світове панування. „Багатства української землі здавна вабили німецьких реваншистів. В роки Першої світової війни вони перейшли від слів до справи, окупувавши територію України й пограбувавши її… Незліченні багатства України, – як зазначає доктор історичних наук, професор М.В.Коваль, – давали можливість третьому рейху вести війну будь-якої тривалості“, оскільки промисловість України становила наріжний камінь воєнно-промислового комплексу СРСР, а сільське господарство було здатне виконувати роль житниці для Німеччини.
Дуже цікавим для читачеві є праця єврейської дівчинки, яка вела щоденник спогадів у роки Другої світової війни у віці з 13 до 15 років, переховуючись від нацистів в одному з будинків Амстердама. „Щоденник“ – це перший український переклад всесвітньовідомого твору Анни Франк здійснено з найповнішого німецькомовного видання, який відкриває вражаючий світ почуттів і думок авторки. Ця книга є хвилюючим документом, що неспростовно викриває людино ненависницьку політику геноциду, яку здійснювала гітлерівська Німеччина. Прагнення дівчини якомога вільніше вилити своє серце стало причиною ведення цього щоденника. Вона писала: „Папір терплячий, аніж люди…“. Батько Анни виконав бажання загиблої доньки (1944 р.) й опублікував її записи у вигляді книжки. Анна всім серцем любила і хвилювалася за єврейський народ, і одним із спогадів її було: „Нам укотре нагадали, що ми ув᾿язнені євреї, обмежені в пересуванні, не маємо жодних прав, зате маємо натомість тисячу обов᾿язків. Ми, євреї, не маємо права керуватися своїми почуттями, мусимо бути мужніми й сильними…“. Дівчина сподівалася, що колись ця жахлива війна має скінчитися, „колись ми знову станемо людьми, а не лише євреями!“. Вона не втрачала надії у краще майбутнє і підкреслювала, що „відвага й життєрадісність – це найважливіше!“.
Також темі Голокосту присвячені мемуари Степана Петелицького „До Освенціму за Україну“ та енциклопедія Голокоста Олександра Круглова, які відкривають події, пов’язані із знищенням мирного населення та нагадують мільйонам українцям про складну і трагічну боротьбу за волю.
Крім того, серед книжок представлені збірники видань, які стосуються Нюрнберзького процесу. Це міжнародний судовий процес, що відбувався у місті Нюрнберг (Німеччина) над німецькими воєнними злочинцями з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р., які чинили злочини проти миру та людства, військові злочини.
„Ніколи раніше історія людства не знала такого масштабу, такої злочинної діяльності держави, яку здійснювали керівники гітлерівської Німеччини на протязі кривавого тринадцятирічного панування фашизму. Злочин у цій державі став нормою, буднями третього рейху. Разом з людськими життями нацисти настільки ж варварські руйнували і нищили історичні та архітектурні пам᾿ятки, грабували твори мистецтва...“, – згадується у книзі І.А.Ледях „Нацистские преступники и судебная практика в ФРГ“. Суд над колишніми нацистськими правителями був сприйнятий народами світу як історично важливий і справедливий акт відплати, як закономірний акт підсумків другої світової війни.
Міжнародний військовий трибунал, який виніс обвинувальний вирок головним нацистським злочинцям, визнав агресію найтяжчим злочином міжнародного характеру.
Пам’ять про ці трагічні події, про мільйони загиблих людей навіки збережеться в серцях багатьох українських поколінь.
