Закон і бізнес, 12-18 червня 2021 р.
Кульгаве регулювання
Як парламент допомагає чиновникам уникнути покарання за недостовірні декларації
Василь Лемак наголосив: якщо на НАЗК хтось латентно впливатиме, мова не йтиме ні про його незалежність, ні про реальний поділ влади.
Зосередившись не на порядку й механізмах, а на посиленні кримінальної відповідальності, законодавець фактично унеможливив покарання за недостовірне декларування. На це звернув увагу суддя Конституційного Суду Василь Лемак під час вебінару.
Після двох диктатур
Як відомо, недавно Верховна Рада проголосувала за зміни до Кримінального кодексу, посиливши відповідальність за недостовірні дані в декларації або взагалі її неподання (проект №4651). Асоціація правників України запросила В.Лемака до участі у вебінарі, присвяченому антикорупційному законодавству. Свого часу він не погодився з резонансним рішенням КС від 27.10.2020 (№13-р/2020) та висловив окрему думку.
«Реальні й дієві конституційні суди постали після Другої світової, причому саме в тих державах, де громадяни своїми голосами на виборах привели до влади диктатури, які мали жахливі наслідки для світового порядку й навіть для цих народів, — у Німеччині і Італії», — розпочав В.Лемак доповідь з невеличкого історичного екскурсу.
Мовляв, у Європі КС покликаний стримувати результати політичного процесу, а в Америці таку функцію виконував Верховний суд, тож її успіх серед іншого — це й успіх конституційного контролю за актами, що приймає Конгрес США.
«Ефективність КС не в тому, наскільки його рішення збігаються із суспільними емоціями й очікуваннями, що дуже нестабільні, а в реальному поділі влади й системі стримувань і противаг, коли суд може зупинити гілки влади, якщо їх політична активність виходить за межі Конституції», — наголосив суддя.
Не можна порушити роз’яснення
«Було багато періодів, коли під виглядом боротьби з одними злочинами влада фактично організовувала інші, набагато масштабніші. Проблема в тому, як зберегти верховенство права та при цьому вибудувати систему, яка б ефективно нейтралізувала чи хоча б локалізувала політичну корупцію», — пояснив доповідач.
Він зазначив, що за роки його перебування в КС було кілька рішень, які так чи інакше стосувались антикорупційної проблематики: у лютому 2019 року Суд декриміналізував «незаконне збагачення», а в другій частині рішення від 27.10.2020 не погодився з криміналізацією завідомо неправдивих відомостей у деклараціях. В.Лемак не погодився з обома рішеннями, виклавши своє бачення окремими думками.
«Ми, судді, не можемо оцінити реальну ситуацію: є потреба криміналізувати певну діяльність чи ні, є реальна мета чи це видумка законодавця або політиків, аби залишитися при владі й завтра виграти чергові вибори. Уважаю, такі речі дуже складно вирішувати юридичними аргументами», — пояснив свою позицію суддя КС.
Те саме стосується питань, яким має бути декларування, в якій кількості, який орган має перевіряти декларації. Тобто закон «Про запобігання корупції» має дивний вигляд, і навіть до питань, що здаються, м’яко кажучи, нераціональними, КС повинен підходити вкрай обережно, аби довести, що це також неконституційне, зазначив гість.
Наразі НАЗК регулює безліч речей роз’ясненнями, але чи можуть вони використовуватися як джерело права в суді щодо притягнення особи до відповідальності? «Що порушила така особа — роз’яснення? Ці елементи мають урегульовуватися на рівні закону», — пояснив «конституційник».
«Але парламентарі знову не вийшли із ситуації правильно. Щодо даних діянь є стаття КК, і вони знову зосередились на ній, а не на самому порядку і механізмах, закладених у профільному законі, які б удосконалили цю роботу. Адже притягнути до відповідальності за цим блоком правопорушень суд практично не матиме змоги, у тому числі з тих мотивів, про які зазначається», — наголосив В.Лемак. Мовляв, чиновника не зможуть визнати винуватим, якщо це не врегульовано на підзаконному рівні.
Ще одне питання: хто і в який спосіб збиратиме докази щодо цього. «Моніторинг життя чиновників має врегульовуватись на рівні законів, а не в порядку, який встановлює орган, який сам це і здійснює. Зараз у судах, що розглядають відповідні протоколи НАЗК, постають запитання: звідки докази, які законні способи їх отримання. Ці проблеми можна і потрібно було врегулювати», — зазначив представник КС.
Головне — незалежність
Він пригадав законопроект Президента, який пропонував припинити повноваження суддів КС у відповідь на їх рішення. Та весь нормальний світ зітхнув з полегшенням, коли вже за кілька тижнів він був відкликаний. В.Лемак зауважив, що країна була за крок від конституційної кризи, хоча не було самої кризи. Вона б почалася, якби КС визнав і цей закон неконституційним.
Суддя повідомив, що нині КС працює, у ньому є кворум. І наразі готуються до розгляду провадження, що стосуються відомих указів Президента.
З рішення КС багато хто також зробив висновки, що в нього закладена ідея, що під суддів має бути окремо створений орган, який перевірятиме їх декларації. Щодо цього законник зазначив, що НАЗК має бути реально незалежним і аполітичним. Якщо на нього хтось латентно впливатиме, використовуючи низьку визначеність антикорупційного законодавства, про поділ влади йтися не буде. «Я за те, щоб зміцнювалися позиції цього органу», — зазначив суддя.
Серед запитань, які й досі постають: який порядок послідовності перевірки декларацій? хто саме це визначає? «Законодавець це ніяк не визначає, він пише, що це визначає сам НАЗК. Це кидає тінь на цей орган і, власне, на всю систему. «Неефективний закон» не означає «неконституційний». Проте головне в цьому органі — незалежність», — пояснив В.Лемак.
Відповідаючи на запитання, чи може закон про посилення кримінальної відповідальності за недостовірне декларування спіткати доля попередньої норми, представник КС зазначив, що, на його думку, Суд ніколи не повинен говорити поняттями: «Нормативне регулювання з модифікацією можна відновляти заново. Завтра норма матиме інший вигляд, і це буде інше конституційне провадження, інший предмет конституційного контролю».
Законник наголосив, що конституційність не дорівнює законності. Адже першочергово КС аналізує саме мету законодавчої норми, чи можна нею досягти цілі, при цьому мінімально порушуючи права людини. До того ж мета завжди має суспільний контекст. Мовляв, на відміну від карантинних заходів, які виглядають дуже довільними, у цьому випадку йому не здавалося, що законодавець придумав політичну корупцію.
«Не думаю, що відкрию секрет, але найбільш ефективним борцем з корупцією є не Національне антикорупційне бюро й не НАЗК, а активне суспільство, яке аналізує ці декларації, має мотивацію їх вивчати», — зазначив В.Лемак. І додав, що у випадку з Україною законодавець вирішив використати цю суспільну енергію в протидії корупції.
У підсумку володар мантії наголосив, що політики ніколи не поважали суддів. «Їм просто потрібні ідеї до нових виборів. І, якщо суспільству не подобається якийсь суд, це не значить, що його дійсно хочуть закрити. Влада лише приєдналася до громадської думки», — висловив свої припущення суддя КС. Мовляв, навіть Франклін Рузвельт, говорячи про гілки влади в США, казав, що тільки одна з трьох у них кульгава. Це ВС. Та навіть йому не вдалося посягнути на суддівську незалежність.
ІРИНА КАРВАЙ
© Закон і Бізнес, №24 (1530) 12.06—18.06.2021
