Закон і бізнес, 15 вересня 2023 р.
Поділ прокурорів за винагородою визнано дискримінаційним — рішення КСУ
Відмінність у ставленні до оплати праці прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об’єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.
До такого висновку дійшов Конституційний Суд у рішенні від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023.
Перед Судом було порушено питання щодо конституційності абз.3 п.3 розд.ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ. Відповідно до його приписів, винагороду прокурорів мав установлювати Кабінет Міністрів своєю постановою, тоді як перед тим це питання регулював закон.
КС указав, що врегулювання законом, а не підзаконним актом, питання винагороди прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури. Інакше це становитиме недодержання принципу поділу влади.
У рішенні констатовано, що Верховна Рада запровадила неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одній з яких винагороду виплачують відповідно до закону «Про прокуратуру» №1697-VII; другій — підзаконного нормативного акту, а саме постанови КМУ.
Прокуратуру інституційно віднесено до системи правосуддя. Визначені ст.1311 Конституції функції та юридичний статус прокуратури, а також установлений законом №1697-VII статус прокурора та обсяг гарантій його незалежності становлять єдину систему гарантій незалежності прокуратури як інституції загалом, так і окремого прокурора зокрема.
Отже, наголосив Суд, законодавець ще раніше створив підстави для впевненості прокурорів у тому, що їхній статус (і відповідно його невіддільні елементи), як і статус суддів, захищено нормативними актами вищого, ніж підзаконного, рівня.
Таким чином, одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання — винагороду прокурора – не відповідає вимозі юридичної визначеності як складникові правовладдя.
Тож КС дійшов висновку, що оспорений припис закону №113-IX не відповідає Конституції в частині:
статті 6 (через несумісність із принципом поділу влади);
статті 8 (через створення юридичної невизначеності, що є недодержанням принципу верховенства права/правовладдя);
статті 24 (через дискримінаційний підхід до питання винагороди прокурорів);
статті 41 (через порушення права особи на власність).
