"Урядовий кур'єр", 4 серпня 2010 р.
"Надійний захист прав людини - неухильне дотримання Конституції"
Анатолій ГОЛОВІН, Голова Конституційного Суду України
Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Його завдання - гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Діяльність КСУ грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. Про це "Урядовий кур'єр" і розмовляв з головою Конституційного Суду Анатолієм ГОЛОВІНИМ.
- Анатолію Сергійовичу, ваш попередник в останньому інтерв'ю на посаді голови КС зокрема зазначив, що політичне протистояння між гілками влади ослабло, що дало змогу Суду зосередитись на розгляді справ, пов'язаних зі зверненнями громадян щодо захисту їх прав і свобод. Чи буде збережена ця тенденція у діяльності КС і під вашим керівництвом?
- Навіть за умови завантаження справами, які мав на увазі Андрій Андрійович Стрижак, Суд завжди уважно ставився до розгляду справ не тільки за зверненнями громадян, а й інших суб'єктів права на звернення до КС, у яких ішлося про порушення конституційних прав людини. Досить згадати наші рішення, пов'язані із захистом конституційних прав громадянина на правову допомогу, судовий та соціальний захист, зокрема на отримання допомоги по безробіттю для осіб, звільнених "за угодою сторін" з 8 днів, а не з 91 дня, як було визначено Законом "Про зайнятість населення", та багато інших.
Окремо слід зупинитися на рішеннях щодо конституційності положень "бюджетних" законів. У цих актах Суду неодноразово підкреслювалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, за яким кожен має право на гідне життя для себе і своєї сім'ї, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції не допускається.
- Однак побутує думка, що зусиль Конституційного Суду замало, аби вважати, що права і свободи громадян України під надійним захистом.
- Надійним такий захист у будь-якій державі може бути тільки тоді, коли органи державної влади та їх посадові особи неухильно дотримуються приписів Конституції, а їх нормативно-правові акти видаються на її підставі та в межах конституційних повноважень. Ще Цицерон свого часу зауважив, що головною ознакою вільної держави є неможливість нанесення правам та майну громадянина будь-якої шкоди без вироку сенату, або народу, або осіб, які були призначені суддями у справі.
Минули сторіччя, та, на жаль, ці слова прадавнього мудреця поки що лишаються тільки благими побажаннями. Чого тільки вартий той факт, що кожного року КС визнає неконституційними положення більш ніж десяти правових актів. Серед них переважну частину становлять закони та інші акти Верховної Ради. Згідно з Конституцією, положення правового акта, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ відповідного рішення. Однак не можна лишити поза увагою те, що в правовому полі держави певний час діяла неконституційна норма, застосування якої апріорі могло мати наслідком завдання матеріальної чи моральної шкоди громадянам або навіть мало такий наслідок. Це неприпустимо у державі, яка проголосила себе правовою, демократичною та соціальною, тобто, у розумінні Цицерона, - вільною.
При цьому йдеться виключно про правові акти центральних органів державної влади, оскільки Конституційний Суд не має повноважень на перевірку конституційності актів органів державної влади на місцях та органів місцевого самоврядування. До того ж прикро, що в Україні досі не вдалося сформувати належний механізм захисту прав потерпілих як від кримінальних посягань, так і від засилля корумпованої бюрократії. Тому не дивно, що Україна перебуває серед лідерів за кількістю звернень її громадян до Європейського суду з прав людини.
- Виступаючи на урочистому засіданні з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України, Голова Верховної Ради охарактеризував стан забезпечення принципу верховенства права в Україні як незадовільний, зауваживши, що у цьому провина, зокрема, й Конституційного Суду. На вашу думку, наскільки об'єктивна така заява?
- Критичні закиди у бік Конституційного Суду з парламенту стали звичними. Як звичайно, це посилюється напередодні якихось важливих подій у суспільстві, наприклад, виборів до органів влади. Ініціатори таких дій мають на меті, по-перше, нагадати про себе електорату, по-друге, виправдати можливі дії щодо блокування виконання рішень КС.
Слід зазначити, що останнім часом до регулярних обвинувачень у "нелегітимності", "заполітизованості", "напівлегальності" додалася нова теза - "створення умов 37-го року" шляхом свавільного встановлення Регламентом розгляду справ у формі письмового слухання. При цьому свідомо замовчується те, що прийняття законів віднесено до виключних конституційних повноважень саме парламенту, а Конституційний Суд навіть не є суб'єктом законодавчої ініціативи. До того ж саме Конституційний Суд неодноразово порушував проблему у ЗМІ та на зустрічах з представниками органів державної влади, у тому числі й парламентаріями, щодо необхідності прийняття закону про врегулювання процедурних питань конституційного судочинства за аналогією з кримінальним, адміністративним та іншими процесуальними кодексами.
Щодо виступу Голови ВРУ, слід звернути увагу на ту його частину, де він визнав однією з вад вітчизняного законодавства неякісні закони. З цим, на мою думку, слід погодитися, адже тільки за час роботи нинішнього складу КС було визнано неконституційними положення 44 законів та інших правових актів Верховної Ради України.
- А чи справді КС відсторонений від політики й чи можливо взагалі бути відстороненим від політики в умовах політичного протистояння, про яке нині не говорить хіба що байдужий?
- Треба вирізняти політику як напрям діяльності держави та політичне протистояння як засіб з'ясування стосунків між політичними силами. Політику держави - зовнішню чи внутрішню - визначає Конституція як основний політичний правовий акт, який нерідко порівнюють з угодою між державою та громадянами. Зі свого боку, держава бере на себе певні обов'язки, приміром, бути правовою, демократичною та соціальною, з другого - громадяни отримують певні політичні й соціальні права й водночас зобов'язуються виконувати певні вимоги, наприклад, дотримуватися законів, захищати батьківщину тощо. Оскільки завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції, тобто політичного за змістом правового акта, він, певна річ, не може лишатися осторонь визначеної цим актом політики. У цьому аспекті визначальними для Суду в галузі внутрішньої політики є положення статті 3 Основного Закону, за якими людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Я виріс у простій робітничій родині серед таких же робітничих сімей, що, м'яко кажучи, у грошах не купалися. Й хоча наші батьки регулярно ходили на святкові демонстрації й інші заходи, підтримуючи "мудру" політику КПРС та її ленінського Політбюро, однак більш за все їх хвилював побут. Як дітей нагодувати, одежину їм справити, освіту дати та у люди вивести.
Роки минули, але навряд чи щось суттєво змінилося. У пересічного громадянина, як і колись, на першому плані не порядок формування парламентської коаліції чи уряду або терміни перебування на посту Президента. Я не принижую важливості цих питань, однак вони є питаннями політичної доцільності й у соціумі, в якому ми з вами перебуваємо, займають лише певну нішу. А от питання, пов'язане з використанням житлових чеків, для приватизації державного житлового фонду, яке розглянув Суд нещодавно, для пересічного громадянина є таким, що безпосередньо стосується його конституційного права на створення гідних життєвих умов для себе та своєї родини.
Так само, як це стосується надання можливості оскаржувати в апеляційному порядку ухвали суду щодо забезпечення позову для захисту майнових прав громадян, або подання касаційної скарги на ухвали про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою про скоєний проти людини злочин. Незайве нагадати, що, як свідчить статистика, останнє рішення стосується захисту прав на судовий захист близько двох третин громадян, заяви яких про злочини щорічно реєструються в державі, а це більш ніж півтора мільйона наших співвітчизників.
Певний час я працював слідчим і можу констатувати, що сучасне кримінальне законодавство більше захищає підозрюваного, ніж потерпілого чи свідка. На практиці людину можуть викликати до органу попереднього слідства як свідка, допитати без адвоката та вивести у кайданах вже як підозрюваного. Тому вважаю дуже важливим рішення, в якому Суд наголосив, що правом на правову допомогу є "гарантована державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує, у тому числі під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами".
- Тож удосконалення конституційного судочинства в аспекті покращення захисту прав і свобод людини і громадянина можна вважати програмою вашої діяльності на посаді голови Конституційного Суду? Як ви плануєте її реалізовувати?
- По-перше, потрібно створити сучасну законодавчу базу, якою було б урегульовано процедуру конституційного судочинства, у тому числі з метою запровадження інституту конституційної скарги, якщо це буде підтримано громадянами та парламентом; по-друге, вдосконалити діяльність апарату Суду для підвищення її ефективності; по-третє, реформувати інформаційну складову нашої роботи таким чином, щоб громадяни отримували реальну інформацію про неї, а не користувалися спотвореними коментарями представників певних політичних сил.
Як ви розумієте, викласти докладніше у короткому інтерв'ю шляхи реалізацій кожного з цих напрямків нереально. Головне, а я засвоїв це за роки своєї трудової діяльності, що розлогі пояснення та виступи не замінять реальної роботи. Краще менше говорити, а більше працювати. Тому можу запевнити співвітчизників, що викладене - не абстрактні побажання, а конкретні, необхідні заходи для формування справді правової, демократичної та соціальної держави.
ДОСЬЄ "УК"
Анатолій ГОЛОВІН народився 1952 року в м. Макіївка на Донеччині в робітничій родині. Трудову діяльність розпочав електрослюсарем донецького заводу "Донбаскабель". Протягом 1979-2005 років - на службі в органах державної безпеки України. У 2003-2004 роках - заступник Генерального прокурора України - начальник Головного управління військових прокуратур. У серпні 2006-го Верховною Радою призначений суддею КСУ. Генерал-лейтенант юстиції запасу.
Заслужений юрист України.
Валентина КОКІНА
