Результати огляду нормативно-правових актів та інших документів, які містять інформацію про ґендерну рівність в Україні
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, 2005 рік
Стаття 1. Рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі.
Рівні можливості жінок і чоловіків - рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків.
Дискримінація за ознакою статі - ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;
Стаття 3. Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:
утвердження ґендерної рівності;
недопущення дискримінації за ознакою статі;
застосування позитивних дій;
запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок;
забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків;
підтримку сім'ї, формування відповідального материнства і батьківства;
виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
Стаття 19. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері підприємництва
Держава забезпечує жінкам і чоловікам рівні права та можливості у здійсненні підприємницької діяльності.
На державному та регіональному рівнях з урахуванням статистичних показників можуть здійснюватися позитивні дії для усунення дисбалансу в підприємницькій діяльності жінок і чоловіків шляхом заохочення підприємницької діяльності, надання пільгових кредитів, проведення бізнес-тренінгів та інших заходів.
Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, 2012 рік
Стаття 1.
Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Стаття 2.
Законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:
1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;
2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;
3) повагу до гідності кожної людини;
4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
Стаття 6.
1. Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, 2017 рік
Діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується на таких засадах:
1) гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
…
3) врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
…
8) врахування особливих потреб та інтересів постраждалих осіб, зокрема осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку;
…
З метою забезпечення національних інтересів України щодо сталого розвитку економіки, громадянського суспільства і держави для досягнення зростання рівня та якості життя населення, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина постановляю:
1. Підтримуючи проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25 вересня 2015 року № 70/1 глобальні цілі сталого розвитку до 2030 року та результати їх адаптації з урахуванням специфіки розвитку України, викладені у Національній доповіді "Цілі сталого розвитку: Україна", забезпечувати дотримання Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року:
5) забезпечення ґендерної рівності, розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат;
…
Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Плану України» від 18 березня 2024 р. № 244-р
З метою реалізації ініціативи Європейського Союзу “Ukraine Facility”, запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/792:
1. Схвалити План України, що додається до оригіналу.
2. Міністерству економіки разом з Міністерством закордонних справ передати План України, схвалений цим розпорядженням, до Європейської Комісії через Представництво України у Європейському Союзі.
Планом України передбачається проведення реформ із урахуванням ґендерного підходу, що забезпечує врахування інтересів і досвіду жінок та чоловіків як невід’ємної складової планування, реалізації, моніторингу та оцінювання політики і програм у всіх сферах життєдіяльності суспільства для отримання рівних благ.
1. Схвалити Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року (далі — Стратегія), що додається.
2. Затвердити операційний план з реалізації Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року на 2022—2024 роки (далі — операційний план), що додається.
Міжнародні угоди, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюції міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів
Стаття 3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються забезпечити рівне для чоловіків і жінок право користування всіма громадянськими і політичними правами.
Стаття 24. Кожна дитина без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національного чи соціального походження, майнового стану або народження має право на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої з боку її сім'ї, суспільства і держави.
Стаття 26. Усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом. У цьому відношенні всякого роду дискримінація повинна бути заборонена законом і закон повинен гарантувати всім особам рівний і ефективний захист проти дискримінації за будь-якою ознакою, як-от раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.
Стаття 3. Держави-учасниці вживають у всіх галузях, і зокрема в політичній, соціальній, економічній і культурній галузях, усіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, для забезпечення всебічного розвитку і прогресу жінок, з тим щоб гарантувати їм здійснення і користування правами людини та основними свободами на основі рівності з чоловіками.
Стаття 14. Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік (ратифіковано 14.09.2006 р;)
Частина І:
8. Працюючі жінки у разі материнства мають право на особливий захист.
Стаття 4. З метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов'язуються:
…
3. визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності.
Стаття 6. Для знеохочення попиту, який сприяє всім формам експлуатації осіб, особливо жінок і дітей, що веде до торгівлі людьми, кожна Сторона вживає законодавчих, адміністративних, освітніх, соціальних, культурних або інших заходів, або посилює їх, у тому числі:
…
d) запобіжних заходів, у тому числі освітні програми для хлопців і дівчат під час навчання в школі, які наголошують на неприпустимому характері дискримінації за статтю й згубних наслідках такої дискримінації, важливості гендерної рівності, а також гідності й недоторканості кожної людини.
Стаття 3. Принципами цієї Конвенції є:
…
g) рівність чоловіків і жінок.
Стаття 4. Для встановлення дійсної рівності ставлення і можливостей для трудящих чоловіків і жінок вживаються всі заходи, що відповідають національним умовам і можливостям, для того щоб:
а) трудящі із сімейними обов'язками могли здійснювати своє право на вільний вибір роботи;
б) брались до уваги їхні потреби щодо умов зайнятості й соціального забезпечення.
Стаття 1. Виходячи з мети цієї Конвенції:
а) термін "винагородження" містить у собі звичайну, основну чи мінімальну заробітну плату або звичайну, основну чи мінімальну платню та всяку іншу винагороду, надану прямо чи непрямо, в грошах або в натурі підприємцем трудівникові внаслідок виконання останнім якоїсь роботи;
b) термін "рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності" стосується ставок винагородження, котрі визначаються без дискримінації за ознаками статі.
Стаття 5. Держави-учасниці зобов'язуються заборонити і ліквідувати расову дискримінацію в усіх її формах і забезпечити рівноправність кожної людини перед законом, без розрізнення раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік (ратифіковано 19.10.1973 р.)
Стаття 3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються забезпечити рівне для чоловіків і жінок право користування всіма економічними, соціальними і культурними правами, передбаченими в цьому Пакті.
Стаття 7. Держави, які беруть участь у цьому Пакті визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема:
…
i) справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю;
Стаття 4.
1. Сторони зобов'язуються гарантувати особам, які належать до національних меншин, право рівності перед законом та право на рівний правовий захист. У цьому зв'язку будь-яка дискримінація на підставі приналежності до національної меншини забороняється.
Загальна декларація прав людини, 1948 рік (набрання чинності для України 10.12.1948 р.)
Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Пекінська декларація, 1995 рік
15. Рівні права можливості та доступ до ресурсів, рівний розподіл сімейних обов'язків між чоловіками і жінками і гармонійне партнерство між ними мають ключове значення для їхнього добробуту і добробуту їхніх родин, а також для зміцнення демократії;
24. Ужити всіх необхідних заходів для ліквідації всіх форм дискримінації по відношенню до жінок і дівчат і усунення всіх перешкод на шляху досягнення рівності між чоловіками та жінками, поліпшення становища жінок і розширення їхніх прав;
38. Ми цим приймаємо і, як уряди, перебираємо на себе зобов'язання щодо виконання нижченаведеної Платформи дій, стежачи за тим, щоб гендерні аспекти знаходили висвітлення в усіх наших стратегіях і програмах.
Стаття 1.
1. Держави захищають на їх відповідних територіях існування та самобутність національних чи етнічних, культурних, релігійних та мовних меншин та заохочують створення умов для розвитку тої самобутності.
Стаття 4.
1. Держави вживають при необхідності заходів для забезпечення того, щоб особи, що належать до меншин, могли повною мірою та ефективно здійснювати свої права людини та основні свободи без будь-якої дискримінації і на підставі повної рівності перед законом.
Інші документи (доповіді, огляди, індекси)
Національна доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна»
Ціль 5 «Гендерна рівність» містить такі завдання до 2030 року:
5.1. Створити умови для ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок і дівчат (індикатор: кількість нормативно-правових актів, переглянутих або прийнятих з метою забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та недопущення дискримінації щодо жінок і дівчат – 9 од.);
5.2. Знизити рівень гендерно зумовленого та домашнього насильства, забезпечити ефективне запобігання його проявам та своєчасну допомогу постраждалим (індикатори: частка жінок віком 15-49 років, які пережили принаймні одну з форм фізичного та/або сексуального насильства – зниження до 10%; кількість звернень щодо насильства в сім’ї – 118,0 тис.);
5.3. Заохочувати спільну відповідальність за ведення господарства та виховання дитини (індикатор: співвідношення тривалості неоплачуваної домашньої роботи (ведення господарства, догляд за дітьми та іншими родичами тощо) жінок та чоловіків - %);
5.4. Забезпечити рівні можливості представництва на вищих рівнях прийняття рішень у політичному та суспільному житті (індикатори: частка жінок серед депутатів ВРУ – 30%; частка жінок серед депутатів обласних рад та місцевих рад міст обласного значення – 30%; частка жінок серед посад вищого корпусу державної служби (посади категорії «А») – 30%);
5.5. Розширити доступ населення до послуг з планування сім’ї та знизити рівень підліткової народжуваності (індикатори: рівень поточного використання сучасних методів котрацепції серед заміжніх та сексуально активних незаміжніх жінок віком 15-49 років – 65%; коефіцієнт народжуваності жінок вікової групи 15-19 років (кількість живонароджених на 1000 жінок відповідного віку) – 10%);
5.6. Розширити економічні можливості жінок (індикатори: співвідношення середньої заробітної плати жінок і чоловіків – 85%; середньозважений індекс підприємницької діяльності жінок (Індекс політики щодо МСП) – 3 бали; рівень зайнятості жінок віком 25-44 роки, які мають дітей віком 3-5 років – 70%).
