Відповідальність водіїв за відмову від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння: Суд розглядає справу за конституційною скаргою

Версія для друку

3 червня 2026 року

Другий сенат Конституційного Суду України 3 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Сластнікова Володимира Володимировича.

Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.

Суддя зазначив, що Сластніков В. В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину першу статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс), „у частині, що передбачає відповідальність за відмову особи від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції та відповідальність, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян“. 

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що стосовно заявника було складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу Сластніков В.В. керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп’яніння (поведінка, що не відповідає ситуації; порушення мови та координації). Від проходження огляду у медичному закладі на вимогу працівників поліції, які зупинили його під час керування автомобілем, відмовився.

Підволочиський районний суд Тернопільської області визнав заявника винним у вчиненні адміністративного правопорушення, встановленого частиною першою статті 130 Кодексу, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тернопільський апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Сігнаєвського А.О., який діяв в інтересах заявника, залишив без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області – без зміни. Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що „доведеність вини та кваліфікація дій Сластнікова В.В. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами <…>. Факт відмови Сластнікова В.В. від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку <…>. Адміністративне стягнення на Сластнікова В.В. накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33–34 КУпАП, з врахуванням його особи, характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає“.    

Заявник стверджує, що чинна редакція частини 1 статті 130 Кодексу не забезпечує належної правової визначеності, створює передумови для зловживань та порушення конституційних прав громадян. Застосування положень частини першої статті 130 та статті 266 Кодексу фактично дозволяє притягати особу до адміністративної відповідальності не на основі беззаперечних доказів, а виходячи із сумнівів щодо її поведінки. Автор клопотання вважає, що  законодавець створив ситуацію, коли сумнів щодо доведеності вини особи перетворюється на підставу для покарання, що прямо суперечить конституційній гарантії презумпції невинуватості.  

На його думку, застосування оспорюваних приписів Кодексу порушує „право особи не давати показання чи пояснення щодо себе, членів сім’ї або близьких родичів, оскільки встановлення відповідальності за відмову від проходження огляду фактично примушує особу до самовикриття“, а також принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності, право кожного на повагу до його гідності та заборону примусового піддання медичним втручанням без вільної згоди особи, оскільки огляд на стан сп’яніння є медичною процедурою, яка не може проводитися примусово.

Заявник зазначає, що стаття 33 Конституції України гарантує право кожного на свободу пересування, однак, на його переконання, „безпідставна зупинка транспортного засобу обмежує це право“, адже в чинній редакції частини першої статті 130 Кодексу відсутні чітко визначені та вичерпні підстави для зупинки транспортного засобу і направлення водія на огляд. 

Суддя-доповідач поінформував, що направив листи-запити до органів державної влади, провідних наукових установ, інституцій громадянського суспільства з відповідними питаннями, що мають фундаментальне значення для  вирішення справи.

Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.

Участь у пленарному засіданні взяли суб’єкт права на конституційну скаргу Володимир Сластніков та його представник, адвокат Ганна Сластнікова.

Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.

 

 

Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу

 

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2026 Конституційний Суд України