Соціальна держава і соціальні права як цінності конституціоналізму: основні виклики та напрями трансформації в умовах війни

Козюбра М. Соціальна держава і соціальні права як цінності конституціоналізму: основні виклики та напрями трансформації в умовах війни. Соціальні права. Виклики воєнного часу : зб. тез доп. Шостої Міжнар. наук.- практ. конф. «Адміністративна юстиція в  Україні: проблеми теорії та  практики» (м. Київ, 06 липня 2023 р.).  Харків : Право, 2023. С. 45-49.

Ставлення до ідей соціальної держави і соціальних прав у сучасному суперечливому і надто неоднорідному світі, який усе ще не позбувся жахіть насильства і війн, доволі неоднозначне. Як серед зарубіжних політиків, так і науковців-філософів, економістів, політологів, а часом і правознавців нерідко продовжують лунати голоси про банкрутство моделей соціальної держави («держави загального добробуту», як її здебільшого іменують на Заході), про необхідність у зв’язку з цим відмови від соціальних прав – цього «соціалістичного винаходу», який часто входить у суперечність зі свободою індивіда, і повернення до класичних ліберальних цінностей – прав «природного походження», які уособлюють громадянські (особистісні) і політичні права. Зазначається, що соціальні права не тільки не можуть протиставлятися іншим правам людини, а мають підпорядковуватись дії основного критерію результативності конституційних і законодавчих положень, що закріплюють будь-яке право, – наявності розвинених і ефективних юридичних процедур їхньої реалізації, включаючи можливість судового захисту права та виконання судових рішень. На думку автора, без цього право залишається фікцією. Судова практика, наголошує автор, переконливо підтверджує, що соціальні права людини (як і економічні й культурні) поступово стають універсальною конституційною цінністю, а «соціалізація» держав, попри потребу приведення до сучасних реалій та завищені очікування від неї, характерні для етапу становлення концепції соціальної держави, продовжуватиметься, хоча на її шляху є чимало складнощів, зокрема тих, що стосуються неоднозначних відносин принципів соціальної держави з принципами правової держави і верховенства права, пошук компромісів між якими триває. Зниження уваги держави до забезпечення соціальних прав в умовах війни суперечило б як офіційній позиції ООН про взаємопов’язаність і рівнозначність усіх прав людини, так і позиції Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права людини про їхню невід’ємність (Преамбула) та позиції Конституції України про невідчужуваність усіх прав і свобод людини (ст. 21 Конституції). Це означає, що соціальні права, як і всі інші конституційні права, нерозривно пов’язані з самим фактом існування людини, а тому не можуть бути втрачені або скасовані державою на її власний розсуд. Проголошений у Преамбулі Конституції України намір держави та всього Українського народу дбати про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, що відповідно до ст. 3 Основного Закону є головним обов’язком держави, а також закріплене в ст. 28 Конституції право кожного на повагу до його гідності зобов’язують державу навіть в умовах війни дбати про забезпечення соціальних прав, включно з їхнім судовим захистом. Саме в цих умовах, акцентує автор,  послідовне виконання нею своїх конституційних зобов’язань здатне підвищити довіру громадян до держави, є важливою гарантією дієвості легітимних очікувань – одного з вагомих показників принципу юридичної визначеності як складової верховенства права.

Переглянути текст