№№ 13-у/17, 24-у/18, 72-у/18, 18-у/19
Отже, суб’єкт права на конституційне подання, стверджуючи про невідповідність оспорюваного акта (його окремих положень) Конституції України, повинен аргументовано довести, що такий акт (його окремі положення) суперечить конкретним положенням Основного Закону України.
(друге речення абзацу другого пункту 2 мотивувальної частини)
Однак лише наведення змісту положень законів, цитування приписів Конституції України, юридичних позицій Конституційного Суду України та рішень Європейського суду з прав людини не є обґрунтуванням неконституційності оспорюваних положень Кодексу та Статуту.
(друге речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини другої статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України „Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України“ від 21 грудня 2017 року № 13-у/2017
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що цитування окремих положень Конституції України та норм законів, що є предметом оспорювання, не можна вважати обґрунтуванням неконституційності останніх (ухвали від 27 грудня 2011 року № 66-у/2011, від 2 жовтня 2014 року № 86-у/2014); не можуть розглядатися як обґрунтування неконституційності закону й посилання авторів клопотання на його невідповідність актам міжнародного права та на те, що Верховна Рада України не врахувала викладених у них позицій.
(абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу другого пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 24 травня 2018 року № 24-у/2018
Суб’єкт права на конституційне подання висловив припущення стосовно порушення конституційної процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності Законом, проте з урахуванням наведених юридичних позицій Конституційного Суду України ним повинно бути обґрунтовано, що таке порушення: по-перше, стосується саме конституційних процесуальних вимог; по-друге, є системним, грубим і таким, що істотно впливає на остаточний результат його ухвалення.
(перше речення абзацу п’ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України“ від 22 листопада 2018 року № 72-у/2018
Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України припущення (власні оціночні судження суб’єкта права на конституційне подання) не можуть вважатися правовими аргументами на підтвердження неконституційності правових актів чи їх окремих положень (ухвали від 17 лютого 2009 року № 5-у/2009, від 27 січня 2010 року № 2-у/2010).
(речення четверте абзацу п’ятого пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Великої палати Конституційного Суду про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення абзацу першого частини третьої, абзацу другого частини третьої, частини четвертої статті 2084 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України „Про Регламент Верховної Ради України“ від 18 квітня 2019 року № 18-у/2019
