3.3. Вимоги до конституційної скарги

№№ 5-уп(I)/2023, 36-у(II)/2023

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме оспорюваний закон (окремі його положення), застосований в остаточному судовому рішенні, порушує її гарантоване Конституцією України право [ухвали Першого сенату Конституційного Суду України від 13 червня 2018 року № 20-у(І)/2018, Другого сенату Конституційного Суду України від 3 червня 2020 року
№ 10-уп(ІІ)/2020].

Із аналізу конституційної скарги вбачається, що Гальченко І.В., стверджуючи про неконституційність окремого положення частини третьої статті 142 Закону, не зазначила, яке з гарантованих Конституцією України прав зазнало порушення.

(Абзаци другий, третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України від 12 квітня 2023 року
№ 5-уп(I)/2023 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гальченко Ірини Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини третьої статті 142 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII

 

Ананченко О.М., піддаючи сумніву зміст та обсяг законодавчого регулювання механізму перегляду судових рішень у касаційному порядку, твердить, що порушено його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України. Проте автор клопотання не зазначив, у чому саме полягає порушення цього права внаслідок застосування оспорюваних приписів Кодексу. Крім того, з аналізу конституційної скарги вбачається, що Ананченко О.М. не вказав причиново-наслідкового зв’язку між змістом оспорюваних приписів Кодексу щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції та порушенням його конституційного права на судовий захист.

Отже, суб’єкт права на конституційну скаргу не навів жодних аргументів на підтвердження того, що його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, порушено безпосередньо приписами частини першої статті 400 Кодексу.

Із наведеного випливає, що Ананченко О.М. не обґрунтував тверджень щодо неконституційності приписів частини першої статті 400 Кодексу в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України
„Про Конституційний Суд України“.

(Абзаци третій – п’ятий пункту 2 мотивувальної частини).

Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України від 10 травня 2023 року
№ 36-у(II)/2023 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ананченка Олега Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2024 Конституційний Суд України