3.3. Вимоги до конституційної скарги

Ананченко О.М., піддаючи сумніву зміст та обсяг законодавчого регулювання механізму перегляду судових рішень у касаційному порядку, твердить, що порушено його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України. Проте автор клопотання не зазначив, у чому саме полягає порушення цього права внаслідок застосування оспорюваних приписів Кодексу. Крім того, з аналізу конституційної скарги вбачається, що Ананченко О.М. не вказав причиново-наслідкового зв’язку між змістом оспорюваних приписів Кодексу щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції та порушенням його конституційного права на судовий захист.

Отже, суб’єкт права на конституційну скаргу не навів жодних аргументів на підтвердження того, що його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, порушено безпосередньо приписами частини першої статті 400 Кодексу.

Із наведеного випливає, що Ананченко О.М. не обґрунтував тверджень щодо неконституційності приписів частини першої статті 400 Кодексу в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України
„Про Конституційний Суд України“.

(Абзаци третій – п’ятий пункту 2 мотивувальної частини).

Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України від 10 травня 2023 року
№ 36-у(II)/2023 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ананченка Олега Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України

 

 

 

Ураховуючи наведене, Другий сенат Конституційного Суду України вважає, що продовження розгляду конституційної скарги Малинникова О.Ф. є неможливим у зв’язку з його смертю й тим, що права, про порушення яких зазначено в конституційній скарзі, нерозривно пов’язані з особою померлого, через що унеможливлено процесуальне правонаступництво в цьому конституційному провадженні.

Отже, є підстави для закриття конституційного провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“.

(абзаци другий, третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 26 лютого 2024 року
№ 14-у(II)/2024 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Малинникова Олега Федоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин першої, другої, п’ятої статті 83, абзацу першого частини другої, частини десятої статті 85, абзацу першого частини першої, частини третьої статті 88 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII, частини другої статті 57, пункту 12 розділу ІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про Вищу раду правосуддя“ від 21 грудня
2016 року № 1798–VIII

Саприка В.І. стверджує, що стаття 1, частина друга статті 20 Закону [Закон України „Про правовий режим воєнного стану“] порушують його конституційні права на власність і соціальний захист, однак він не навів обґрунтування, яким чином оспорювані приписи Закону [Закон України „Про правовий режим воєнного стану“] порушують ці права.

Отже, суб’єкт права на конституційну скаргу не дотримав вимог
пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього
закону – неприйнятність конституційної скарги.

(абзаци третій, четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 5 червня 2024 року
№ 38-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 1, частини другої статті 20 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“

Водночас у конституційній скарзі на виконання вимог статті 151¹ Конституції України та статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“ не вказано, яке з гарантованих Конституцією України прав, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування у його справі пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644 [Закон України „Про санкції“] та частини сьомої статті 122 Кодексу [Кодекс адміністративного судочинства України] в редакції Закону № 3223 [Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“].

Отже, Товариство не дотримало вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644 [Закон України „Про санкції“], частини сьомої статті 122 Кодексу [Кодекс адміністративного судочинства України] в редакції
Закону № 3223 [Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“] за пунктом 4 статті 62 цього закону – неприйнятність конституційної скарги.

(абзаци третій, четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 4 вересня 2024 року
№ 59-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою AEROC Investment Deutschland GmbH щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 Закону України „Про санкції“ від 14 серпня 2014 року
№ 1644–VII, частини сьомої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“ від 13 липня
2023 року № 3223–ІХ

<…> в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“ обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих приписів) не можна здійснювати вибірково, зокрема наводити лише юридичні позиції Конституційного Суду України, які безпосередньо не стосуються справи суб’єкта права на конституційну скаргу, без урахування тих юридичних позицій, які власне і є релевантними для розгляду справи і пов’язані з предметом конституційного контролю, а також із посиланням на юридичні позиції, сформульовані щодо приписів Конституції України, зміст яких зазнав суттєвих змін.

(абзац перший підпункту 3.3.2 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 9 жовтня 2024 року
№ 75-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України

<…> дублювання суб’єктом права на конституційну скаргу уже поданої ним до Конституційного Суду України конституційної скарги, навіть якщо це не пов’язано зі зловживанням правом на звернення до Конституційного Суду України, не можна вважати належним способом реалізації автором клопотання права звернутись із конституційною скаргою, гарантованого статтею 55 Конституції України і приписами Закону України „Про Конституційний Суд України“. Відкриття конституційного провадження за такою конституційною скаргою свідчило б про суто формалістичне виконання Конституційним Судом України приписів Закону України „Про Конституційний Суд України“ у їх буквальному, а не сутнісному і системному розумінні.

<…> ідентичний примірник (копія) конституційної скарги не є окремим письмовим клопотанням щодо перевірки на конституційність закону, який застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу, в розумінні статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“. Тому таке звернення до Конституційного Суду України (незалежно від форми, способу та мотивів його надсилання) не підлягає розгляду Конституційним Судом України та має бути повернуто ще на етапі його попередньої перевірки. У разі ж розподілу такого звернення судді-доповідачу та передачі справи на розгляд колегії суддів Конституційного Суду України постановляється ухвала про відмову у відкритті конституційного провадження.

(абзаци четвертий, п’ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 2 грудня 2024 року
№ 93-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14³ , частини другої статті 132¹, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279⁵ Кодексу України про адміністративні правопорушення

Конституційний Суд України раніше вказував, що відсутність безпосереднього посилання в остаточному судовому рішенні на оскаржуваний припис Закону [Закон України „Про санкції“] не є достатнім свідченням його незастосування.

(абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 23 грудня 2024 року
№ 99-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Богуслаєва В’ячеслава Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 1 Закону України „Про санкції“

 

 

Другий сенат Конституційного Суду України звертає увагу на такі обставини: ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, якою було закрито касаційне провадження у справі Мазурика С.В., набрала законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає; зазначена ухвала є процесуальним актом, яким завершився касаційний розгляд справи за вперше поданою касаційною скаргою Мазурика С.В.; у відкритті касаційного провадження за повторно поданою касаційною скаргою Мазурика С.В. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив ухвалою від 30 грудня 2024 року, зокрема, з огляду на те, що своє право на касаційне оскарження він уже реалізував.

На підставі статті 77 Закону України „Про Конституційний Суд України“, зважаючи на сукупність зазначених обставин, саме ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року є остаточним судовим рішенням у справі суб’єкта права на конституційну скаргу.

Отже, перебіг тримісячного строку для подання конституційної скарги розпочався 24 жовтня 2024 року, тому Мазурик С.В. мав реалізувати своє право на звернення до Конституційного Суду України до 24 січня 2025 року.

(підпункт 3.1.1 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 17 вересня 2025 року № 29-у(ІІ)/2025 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Мазурика Святослава Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України, розв’язуючи питання про визначення предмета конституційного контролю, неодноразово висновував, що приписи закону, яким до іншого закону внесено зміни, із набранням чинності є нормами закону, до якого внесено зміни [перше речення підпункту 1.4 пункту 1 описової частини Рішення від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, абзац перший підпункту 1.1 пункту 1 описової частини Рішення від 3 квітня 2024 року № 4-р(I)/2024].

Водночас у випадках, коли законодавчі зміни полягають у вилученні з закону певного нормативного припису, Конституційний Суд України визначав предметом конституційного контролю закон, яким відповідні зміни внесено [рішення Конституційного Суду України від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018, від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, від 15 квітня 2020 року № 2-р(II)/2020 тощо].

(абзаци перший, другий підпункту 1.2 пункту 1 мотивувальної частини)

Ухвала Конституційного Суду України від 17 вересня 2025 року № 30-у(II)/2025 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, частини восьмої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України „Про електронні комунікації“ щодо підвищення ефективності досудового розслідування „за гарячими слідами“ та протидії кібератакам» від 15 березня 2022 року № 2137–IX, частини першої статті 219, пункту 20–8 розділу XI „Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури“ від 8 грудня 2023 року № 3509–IX, абзацу четвертого пункту 4, абзацу другого пункту 5, пункту 6 розділу I Закону України „Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури“ від 8 грудня 2023 року № 3509–IX