№№ 7-1(ІІ)/19, 117-1(І)/19, 179-1(І)/19, 220-3(ІІ)/19
Як неодноразово вказував Конституційний Суд України, відсутність законодавчого врегулювання не може бути підставою для звернення до Конституційного Суду України (ухвали від 21 березня 2002 року № 9-у/2002, від 27 лютого 2013 року № 8-у/2013).
(абзац п’ятий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сухарського Даніеля Болеславовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України від 17 січня 2019 року № 7-1(ІІ)/2019
У розумінні пункту 1 частини першої статті 77 Закону України „Про Конституційний Суд України“ вичерпанням всіх національних засобів юридичного захисту необхідно вважати розгляд судами апеляційної та касаційної інстанцій справи по суті, у тому числі за нововиявленими або виключними обставинами.
(абзац п’ятий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Першої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Стукана Олександра Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 93 Кримінального кодексу Української РСР від 28 грудня 1960 року від 24 квітня 2019 року № 117-1(І)/2019
Положення закону, яким до іншого закону вносяться зміни, після набрання чинності стають невід’ємною частиною закону, який зазнає змін. Оспорювані положення Закону № 76 після внесення змін до статті 48 Закону № 796 вичерпали свою дію, тому не можуть бути предметом конституційного контролю.
(абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Першої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бритун Тетяни Геннадіївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини п'ятої статті 328, пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 8 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ від 25 червня 2019 року № 179-1(І)/2019
За даними офіційного веб-сайту Верховної Ради України Законопроект було прийнято в цілому 16 вересня 2014 року. Проте на офіційному веб-сайті Верховної Ради України немає відомостей щодо підписання Законопроекту як закону Головою Верховної Ради України, направлення Президентові України, підписання Президентом України або повернення для повторного розгляду Верховною Радою України, дати офіційного оприлюднення.
Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України вважає, що оскільки Законопроект не пройшов усі стадії законодавчої процедури, встановленої Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України „Про Регламент Верховної Ради України“, та не набрав чинності у передбаченому частиною п’ятою статті 94 Конституції України порядку, то він не може бути предметом конституційного контролю у розумінні пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України.
(абзаци четвертий, п’ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", Закону України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", проекту Закону України про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей (реєстр. № 5082) від 19 серпня 2019 року № 220-3(ІІ)/2019
