PL. ÚS 53/04 від 2007.10.16: РІВНІСТЬ ПРАВ

Вступні зауваження Конституційний Суд спочатку розглянув питання про те, чи оскаржуваний § 32 Закону про пенсійне страхування зі змінами і доповненнями суперечить положенням Статті 52 Конституції. Суд виходив із того, що експертна література наділяє Збірник законів інформаційною функцією, яка передбачає, що Збірник законів слугує офіційним джерелом правових норм (див. K. Кліма та ін., Коментар до Конституції та Хартії [Komentáře k Ústavě a Listině], Pilsen, Vydavatelství a nakladatelství Aleš Čeněk, s.r.o., 2005 р., стор. 281). Хоча до Закону про пенсійне страхування № 155/1995 Coll. поправки, як зазначено вище, вносились п'ятнадцять разів протягом періоду його дії, а починаючи з 1995 року його повна редакція не оприлюднювалась у Збірнику законів після внесення будь-яких поправок, Конституційний Суд визнав, що зміст § 32 Закону про пенсійне страхування зі змінами, внесеними лише відповідно до Закону № 425/2003 Coll., був достатньо зрозумілим для загального ознайомлення із законом у якості документа, що регулює поведінку тих, кого він стосується. Рівність – це відносна категорія, що вимагає усунення невиправданих відмінностей. Отже, принцип рівних прав, визначений у ст. 1 Хартії основних прав і свобод, має розумітись як такий, відповідно до якого законодавчі відмінності у підході до певних прав не можуть мати проявів свавілля; водночас, це не створює підстав для висновку, що кожному мають гарантуватись всі права. Не можна говорити про те, що конкретна нормативно-правова база, яка надає перевагу одній групі чи категорії осіб порівняно з іншою, сама по собі порушує принцип рівності. Законодавець має певну свободу розсуду щодо того, чи запроваджувати відповідне преференційне ставлення. Він має подбати про те, щоб надані преференції базувались на об'єктивних та доцільних підставах (легітимна законодавча мета), і забезпечити пропорційний взаємозв'язок між ціллю та засобами, які використовуються для її досягнення (правові переваги). Конституційний Суд не поділяє думки про те, що оскаржувані положення не відповідають ст. 1 та ст. 3 ч. 1 Хартії у зв'язку зі ст. 30 ч. 1 Хартії, на яку посилається заявник, і що скасування § 32 Закону про пенсійне страхування забезпечить рівність статей щодо права на матеріальне забезпечення в старості. У разі скасування оскаржуваного положення була б усунута певна перевага для жінок/матерів без надання – якості «вирівнювання» - чоловікам/татам таких самих переваг, як жінкам/матерям. Конституційний Суд діє виключно як «негативний законодавчий орган», і його втручання відносно оскаржуваного положення, таким чином, тільки похитнуло би принцип забезпечення впевненості громадян у законі, або, можливо, порушило б правову визначеність чи законне очікування. З огляду на зазначене, Конституційний Суд визнає, що у цій справі відсутній конфлікт позитивного права та справедливості.

Мова оригіналу: чеська.