Анотація
до Рішення Першого сенату Федерального Конституційного Суду ФРН
від 21 вересня 2020 року (Протест проти автомагістралі А49)
– 1 BvR 2146/20 –
– 1 BvR 2152/20 –
I. Наказне провадження в адміністративних судах, яке послужило підставою для цього попереднього судового провадження, пов’язане з позовами, поданими заявником, проти наказів щодо трьох таборів, створених для протесту проти розширення автомагістралі A49. Заявник зареєстрував ці табори протесту як збори, і вони мали бути створені між 1 вересня 2020 року та 1 березня 2021 року.
Розгляд справи 1 BvR 2146/20 стосується наказу, в якому компетентний орган розглянув декілька питань. По-перше, в ньому зазначалося, що табір протесту на ярмарковому майданчику Швайнсберг не підпадає під охорону свободи зібрань, оскільки він передбачав встановлення та використання наметів для ночівлі учасників, а також для їх забезпечення (№ 1). По-друге, у наказі зазначалося, що, оскільки реєстрація включала окремі дії, такі як мітинги, виступи та майстер-класи, ці та суміжні до них пересувні пункти громадського харчування підпадають під захист свободи зібрань, за умови, що ці дії здійснюються мирним шляхом і слугують публічному висловленню думки (№ 2). По-третє, у наказі зазначалося, що «проведення заходів під №2, які охороняються законом про збори» підлягає дотриманню низки умов (№ 3). Серед іншого, зібрання було обмежено часом з 8:00 до 23:00. з 1 вересня 2020 року по 20 жовтня 2020 року (умова а) та встановлення наметів з метою «постійного проживання (наприклад, спальні місця) або відновлення», а також встановлення та експлуатація «засобів постачання протягом певного часу» (умова d) заборонено. Крім того, компетентний орган розпорядився негайно надати розпорядження.
Адміністративний суд відхилив заяву заявника про наказний захист, поновивши призупиняючу дію позову. Вищий адміністративний суд частково задовольнив скаргу. Воно відновило відкладаючу дію позову щодо № 1 оскаржуваного наказу. Щодо решти, він відхилив заяву про наказний захист.
Провадження 1 BvR 2152/20 ґрунтується на іншому наказі щодо двох інших протестних таборів, зареєстрованих заявником. «Північний табір протесту» мав розташуватися на лугах, що належать об’єднанню водопровідних споруд спеціального призначення та розташованому у водоохоронній зоні, на якій заборонено кемпування та інші види діяльності. На спортмайданчику Лербаха мали створити «Східний табір протесту». Компетентний орган заборонив обидва табори протестів у запланованих місцях. Заборона «Північного табору протесту» ґрунтувалася, серед іншого, на загрозах захисту води. «Східний табір протесту» був заборонений, оскільки спортмайданчик мав бути вільним як зона для розгортання рятувальних служб пожежної частини, а також був зданий поліції в оренду для використання як вертолітний майданчик з 1 жовтня 2020 року, ще до реєстрації табору протесту.
Заявник оскаржив рішення адміністративних судів, посилаючись на порушення його основного права на свободу зібрань та гарантії ефективного правового захисту.
II. Виходячи з наведених нижче міркувань, Федеральний конституційний суд постановив, що заяви про попередні заборони є частково обґрунтованими.
