Становлення та розвиток інституту окремої думки судді конституційної юстиції в Україні та зарубіжних країнах

Куп’янська А. М. Становлення та розвиток інституту окремої думки судді конституційної юстиції в Україні та зарубіжних країнах : дис. ... д-ра філософії [спец. 081- Право] / Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2023. 244 с.

У дисертації здійснено комплексний аналіз інституту окремої думки судді конституційної юстиції в Україні та зарубіжних країнах, окреслено її становлення та розвиток. Наголошено, що органи конституційної юстиції звертаються до досвіду зарубіжних держав при ухваленні рішень. У рішеннях Конституційного Суду України, а також в окремих думках і думках суддів аналізується досвід таких країн, як Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Німеччина, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Португалія, Словаччина, США, Франція, Хорватія, Швейцарія, Швеція та ін. У своїх рішеннях Конституційний Суд України керується і науковими доробками вчених-юристів, і коментарями до законодавства для аргументування власної позиції. Крім теоретичних новел, в окремих думках конституційних суддів можуть бути посилання на практику іноземних судів або інших владних установ. Такі правові позиції також слугують розширенню знань, оскільки дають змогу дізнатися і використати чужий досвід врегулювання спірних ситуацій. Обґрунтовано, що інститут окремої думки судді Конституційного Суду України є свідченням демократизму конституційної юстиції України, справжньої незалежності судді.  Спроможність окремого судді не просто словесно дискутувати, а публічно висловити свою незгоду з більшістю, наражаючись на можливі негативні для себе наслідки, дає змогу судді позиціонувати себе як суверенного суб’єкта, носія судової влади, а саме це є першоосновою її інституціональної незалежності. Висловлення суддею окремої думки розглянуто як його невід’ємне право – як право судді на окрему думку. Це право містить два аспекти: 1) закріплення права судді заявити окрему думку (матеріальний аспект окремої думки судді, що визначає сам факт наявності відповідного права судді); 2) регламентація порядку та умов доступу до текстів цих окремих думок (процесуальний аспект окремої думки судді, що характеризує «зовнішні» прояви реалізації відповідного права судді). На відміну від індивідуальних правових позицій, які вирішують конкретні справи, окрема думка не є обов’язковою для сторін чи інших осіб і безпосередньо не породжує правових наслідків. Зроблено висновок, що право на окрему думку надзвичайно поширене в європейських державах. Переважно воно надане тільки суддям органів конституційного контролю або вищих судів, на відміну від суддів ординарних судів. Виняток становлять Іспанія, Естонія і низка держав Східної Європи, де право на подання окремої думки надано також суддям загальних судів. Окремо треба сказати про унікальний приклад Ірландії, де конституційно закріплена заборона на висловлення окремих думок з конституційних питань. У той час як зародження, розвиток і поширення права суддів на окрему думку в країнах англосаксонської правової сім’ї має досить «цілісну» і послідовну історію, практично для кожної країни романо-германської правової сім’ї історія окремих думок суддів індивідуальна. При цьому конкретні положення, що регулюють право суддів на окрему думку, досить різноманітні.

Переглянути текст