Петришин О. Тлумачення конституційних норм у реалізації принципу верховенства права (правовладдя). Конституція України та тріада європейських цінностей: погляд у світлі євроінтеграції : збірник матеріалів і тез міжнародної конференції (м. Київ, 28 червня 2023 р.) / Конституційний Суд України. Київ : ВАІТЕ, 2023. С. 145-147.
Відповідно до Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України забезпечує верховенство Конституції України, зокрема, у спосіб: а) вирішення питань про відповідність Конституції України законів України та у передбачених випадках інших актів; б) здійснення офіційного тлумачення Конституції України; в) інших повноважень відповідно до Конституції України (надання висновків щодо міжнародних договорів, всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, процедури щодо усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою та деякі інші). Здійснення всіх цих повноважень пов’язано з потребою тлумачення. Поза межами діяльності з тлумачення норм права здійснення повноважень Конституційного Суду України є неможливим. Власне, здійснення повноважень будь-яким судовим органом відбувається за посередництвом правотлумачної діяльності. У Законі України «Про Конституційний Суд України» йдеться про потребу обґрунтування підстав, які спричинили потребу в тлумаченні. Проте можливі підстави, які потребують такого (абстрактного) тлумачення, не вказуються. Зокрема, усунення колізій і усунення прогалин у законах згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України має здійснюватися парламентом і не належить до компетенції Конституційного Суду України (15 січня 2004 року). Окремо постає проблема про юридичну силу таких тлумачень конституційних судів, зокрема їх співвідношення з чинними законами. Адже закони ухвалюють на основі і на виконання конституції як результат певної інтерпретації конституційних норм. З’являється таким чином і новий вид акта конституційного суду – інтерпретаційний акт, який відрізняється за своєю формою і структурою від інших рішень суду (негативної правотворчості). Щодо офіційності абстрактного тлумачення, яка значною мірою зводиться не лише до його авторитетності у широкому сенсі слова як такого, що здійснюється найбільш компетентними фахівцями в галузі конституційного права, автор зазначає, що наголос робиться на його однозначності розуміння (єдино правильному) та загальнообов’язковому застосуванні з опорою на використання примусових заходів. Невипадково стосовно Конституційного Суду України йдеться саме про «офіційне тлумачення», на відміну від повноважень інших судів, які мають повноваження щодо абстрактного тлумачення Конституції України. Йдеться, по суті, про надання певних параметрів законодавчій діяльності парламенту і певною мірою втручання в законодавчу діяльність, фактично – про так звану «третю палату парламенту». Проте принциповим є положення про те, що Конституційний Суд України не наділений правотворчою функцією. У цих випадках Конституційний Суд України має відмовлятися від тлумачення на заміну певних законодавчих рішень. Наголошується, що у Конституційному Суді України неодноразово порушували питання про статус офіційного тлумачення як функції Суду.
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 завантажити файл у форматі PDF | 84.9 КБ |
