№№ 28-з/97, 60-з/97, 20-у/99, 21-у/99, 32-у/2000, 1-у/03, 26-y/05, 34-у/05, 26-у/06, 10-уп/07, 44-уп/07, 26-y/08,34-у/08, 47-у/08, 62-y/08, 34-y/09, 36-у/09, 15-у/09, 37-у/11, 27-y/13, 40-у/2014
Фактично, автор звернення просить дати юридичну консультацію по застосуванню положень названого Закону, що не входить до компетенції Конституційного Суду України.
(речення друге абзацу другого мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Жовтяк Надії Федосіївни щодо офіційного тлумачення статті 8 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 17 червня 1997 року №28-з/97
Проте надання юридичної консультації щодо застосування зазначеної норми не є компетенцією Конституційного Суду України. Сама ж норма названого закону невизначеності не містить.
(абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Маріупольського державного морського торгового порту щодо офіційного тлумачення статті 81 Кодексу торговельного мореплавства України від 3 грудня 1997 року № 60-з/97
Встановлена президією Вищого арбітражного суду України наявність колізії між положеннями різних нормативно-правових актів не є підставою для відмови у вирішенні питання при розгляді цієї справи у зв'язку з протестом заступника Генерального прокурора України.
У зверненні Голови Вищого арбітражного суду України фактично йдеться про надання консультації щодо застосування норм права для вирішення конкретної судової справи, що було б втручанням у здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції.
(абзаци сьомий, восьмий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за зверненням Голови Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення частини другої статті 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 01 червня 1999 року № 20-у/99
Складнощі у трактуванні законодавства не можуть бути підставою для ухилення суду або уповноваженого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування від прийняття рішення по суті справи. Арбітражний процесуальний кодекс України забороняє відмовляти "у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини" (частина шоста статті 4).
Однаковість практики застосування законодавства і усунення суперечливості рішень забезпечується шляхом перевірки судових справ у касаційному порядку чи у порядку нагляду, узагальнення практики правозастосування Верховним Судом України і Вищим арбітражним судом України.
У матеріалах, що надійшли від заступника Голови Вищого арбітражного суду України, немає даних про те, як було розглянуто арбітражними судами спори щодо визнання недійсними рішень міських рад про відмову в утворенні у містах з районним поділом районних рад, і про те, що вчинено Вищим арбітражним судом України для з'ясування пункту 2 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
В зверненні заступника Голови Вищого арбітражного суду України фактично йдеться про надання консультації щодо застосування норм права для вирішення конкретної судової справи. Це було б втручанням у здійснення правосуддя судом загальної юрисдикції.
(абзаци другий – п’ятий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України відмову у відкритті конституційного провадження у справі за зверненням заступника Голови Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення пункту 2 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 01 червня 1999 року № 21-у/99
Вищий арбітражний суд України прагне отримати від Конституційного Суду України своєрідну юридичну консультацію, роз’яснення правил і порядку застосування положень, які не узгоджуються з положеннями, сформульованими законодавцем раніше. Вирішення таких питань не належить до повноважень Конституційного Суду України (стаття 14 Закону України „Про Конституційний Суд України“).
(речення друге, третє пункту 4 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 25 Закону України „Про Державний бюджет України на 1997 рік“ від 13 квітня 2000 року № 32-у/2000
Матеріали справи свідчать про те, що в Міністерства внутрішніх справ України виникла проблема щодо порядку реалізації зазначених положень адміністративного та кримінально-процесуального законодавства. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено "Методичні рекомендації щодо затримання і доставлення осіб, які скоїли злочини", підготовлені МВС України 11 вересня 2002 року у зв'язку "з поширенням останнім часом випадків вчинення протиправних дій групами осіб під час проведення масових заходів", зокрема "ініційованих народними депутатами України". В методичних рекомендаціях викладено позицію МВС стосовно цього питання, тобто в конституційному поданні фактично йдеться про надання юридичної консультації з питань, які стосуються не депутатської недоторканності, а правозастосування, що згідно зі статтею 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац другий пункту 4 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо роз'яснення порядку застосування положень частини другої статті 10, пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію", статей 23 - 32, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 36, 38 Кримінального кодексу України, а також про "дачу висновку" щодо конституційності положень статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 21 січня 2003 року № 1-у/2003
Перегляд рішень судів загальної юрисдикції, надання розʼяснень щодо застосування законодавства України відповідно до статті 150 Конституції України та статей 13, 14 Закону України „Про Конституційний Суд України“ не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац шостий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційними зверненнями Горбаченка Віктора Петровича та Горбаченко Валентини Василівни щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 248-6 Цивільного процесуального кодексу України, частини другої статті 118 Земельного кодексу України, статті 15 Закону України „Про звернення громадян“ від 29 червня 2005 року № 26-у/2005
Народні депутати України хочуть отримати від Конституційного Суду України своєрідну юридичну консультацію, розʼяснення правил і порядку перегляду судових рішень у порядку виключного провадження та заручитися підтримкою своєї позиції. Вирішення таких питань не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац п’ятий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 4004, 4005, 4006, 4007, 4008, 4009 Кримінально-процесуального кодексу України від 12 жовтня 2005 року № 34-у/2005
Незгода з рішеннями судів загальної юрисдикції не є підставою для конституційного звернення.
(речення друге абзацу сьомого пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Макарука Федора Демʼяновича щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого пункту 2 статті 9 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 14 грудня 2006 року № 26-у/2006
Автори конституційного звернення фактично вимагають від Конституційного Суду України стверджувальної або заперечувальної констатації стосовно обовʼязковості застосування загальними судами норми Закону до правовідносин, які є предметом спору у судах загальної юрисдикції, а це не належить до сфери повноважень Конституційного Суду України, тобто такі вимоги непідвідомчі Конституційному Суду України.
(абзац другий підпункту 8.1 пункту 8 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадян Мироненко Наталії Михайлівни, Мурашина Геннадія Олександровича, Черняк Зінаїди Степанівни, Штефана Михайла Йосиповича про офіційне тлумачення положень статті 2, пункту 1 статті 6, статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян“, підпункту 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобовʼязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“ від 15 лютого 2007 року № 10-уп/2007
Вони фактично просять надати консультацію щодо правильності застосування окремих положень Закону з питань встановлення Центральною виборчою комісією результатів повторного голосування на виборах Президента України, можливості їх оскарження у судовому порядку та законності постановлення судових рішень, встановлення юридичних фактів та їх оцінки, що не належать до повноважень Конституційного Суду України (стаття 150 Конституції України, статті 13, 14 Закону України „Про Конституційний Суд України“).
(речення друге абзацу першого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 15, частини третьої статті 16, частини вісімнадцятої статті 28, частин першої, третьої, пʼятої статті 84, частин сьомої, восьмої статті 85, частини першої статті 86, частини першої статті 104 Закону України „Про вибори Президента України“ та за конституційним поданням 45 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 71, пункту 20 частини першої статті 92, частини першої статті 103 Конституції України, статей 28, 80, 84, 85, 94, 96, 98, 104 Закону України „Про вибори Президента України“ від 25 жовтня 2007 року № 44-уп/2007
Заявляючи клопотання про надання відповідей на питання „в яких випадках коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України припиняє діяльність (є неповноважною)? Чи припиняє свою діяльність коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України у випадку зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України?“ та „чи розповсюджується вимога щодо формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України народними депутатами України за умови, якщо до неї входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, на весь період діяльності (функціонування) коаліції чи лише на момент формування коаліції?“, його автори не вказують на об’єкт тлумачення, що свідчить про їх намагання отримати не офіційну інтерпретацію конкретних положень Конституції і законів України, а консультацію щодо застосування частин шостої, сьомої, дев’ятої статті 83 Конституції України. Проте вирішення питань щодо правозастосування не належить до повноважень Конституційного Суду України (стаття 150 Конституції України).
(абзац перший пункту 4 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 105 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, сьомої, дев’ятої статті 83 Конституції України від 03 липня 2008 року № 26-у/2008
Звернувшись з клопотанням про інтерпретацію положень Конституції України щодо коаліції депутатських фракцій, суб’єкт права на конституційне подання поставив питання консультативного характеру, а саме: чи є можливість індивідуального виходу народного депутата України із складу коаліції депутатських фракцій; чи є письмова заява про вихід з коаліції свідченням волевиявлення народного депутата України про вихід його із фракції; чи є відмова народного депутата України підтримувати позицію депутатської фракції юридичним фактом виходу його із цієї фракції. Однак надання консультацій щодо застосування норм Конституції України у практичній діяльності органів державної влади чи їх посадових осіб не належить до повноважень Конституційного Суду України.ання про надання відповідей на питання „в яких випадках коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України припиняє діяльність (є неповноважною)? Чи припиняє свою діяльність коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України у випадку зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України?“ та „чи розповсюджується вимога щодо формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України народними депутатами України за умови, якщо до неї входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, на весь період діяльності (функціонування) коаліції чи лише на момент формування коаліції?“, його автори не вказують на об’єкт тлумачення, що свідчить про їх намагання отримати не офіційну інтерпретацію конкретних положень Конституції і законів України, а консультацію щодо застосування частин шостої, сьомої, дев’ятої статті 83 Конституції України. Проте вирішення питань щодо правозастосування не належить до повноважень Конституційного Суду України (стаття 150 Конституції України).
(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 120 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, дев’ятої статті 83 Конституції України у системному зв’язку з положеннями пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81 Конституції України від 27 серпня 2008 року № 34-у/2008
Заявляючи клопотання стосовно надання відповідей на свої питання, його автори не вказують на об’єкт тлумачення, що свідчить про намагання отримати не офіційну інтерпретацію конкретних положень Конституції і законів України, а консультацію щодо застосування частин шостої, сьомої, десятої статті 83 Конституції України, що не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац перший пункту 4 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, сьомої, десятої статті 83 Конституції України від 30 вересня 2008 року №47-у/2008
Однак надання консультацій щодо застосування норм Конституції України та законів України у практичній діяльності органів державної влади не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац п’ятий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 87 Конституції України, частини другої статті 14 Закону України „Про Кабінет Міністрів України“ від 18 грудня 2018 року № 62-у/2008
Конституційний Суд України зазначає, що роз’яснення положень частини першої статті 500 ЦК України в аспекті поставлених у конституційному зверненні питань є наданням суб’єкту права на конституційне звернення юридичної консультації щодо застосування частини першої статті 500 ЦК України та статті 34 ГПК України, а не офіційним тлумаченням їх положень. Однак надання консультацій згідно зі статтями 147, 150 Конституції України не належить до питань, які вирішуються Конституційним Судом України.
(абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Амальгама Люкс“ щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 500 Цивільного кодексу України та статті 34 Господарського процесуального кодексу України у їх співвідношенні від 24 червня 2009 року № 34-у/2009
Крім того, автор клопотання фактично просить дати консультацію, який правовий акт (КпШС чи Сімейний кодекс України) повинен застосовуватися судами при розгляді справ такої категорії. Проте вирішення питань правозастосування не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Шишовського Володимира Володимировича щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої, шостої статті 136, пункту 1, підпункту 1 пункту 2 розділу VІІ „Прикінцеві положення“ Сімейного кодексу України від 30 червня 2009 року № 36-у/2009
Конституційний Суд України виходить з того, що офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними видами юридичної діяльності. Офіційним тлумаченням вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з’ясування і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права (усвідомлення та роз’яснення смислу норм права з метою найбільш правильної їх реалізації). Правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб’єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам. Пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою правозастосування. Надання консультацій чи роз’яснень з цього приводу не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Кіровської міської ради Донецької області щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, частин першої, другої статті 143 Конституції України, частини першої статті 10, частини першої статті 11, підпункту 2 пункту „а“ статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“, частини третьої статті 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги“, абзацу сьомого статті 13, частини третьої статті 20 Закону України „Про теплопостачання“, пункту 7 статті 18 Закону України „Про місцеві державні адміністрації“ від 31 березня 2009 року № 15-у/2010
Крім того, конституційне звернення підписане не керівником Господарства, а його представником. Однак Закон України „Про Конституційний Суд України“ не передбачає передачу права на конституційне звернення до Конституційного Суду України іншій особі (суб’єкту).
(абзац шостий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням фермерського господарства „Бурка В.В.“ щодо офіційного тлумачення положень статей 19, 60, частини п’ятої статті 124 Конституції України, частини другої статті 30, частини першої статті 107, частини першої статті 108 Цивільного процесуального кодексу України від 01 вересня 2011 року № 37-у/2011
Як вбачається з конституційного подання, автори клопотання порушили перед Конституційним Судом України питання правозастосовного характеру, зокрема щодо порядку виконання рішення Вищого адміністративного суду України, що не належить до повноважень органу конституційної юрисдикції в Україні (Ухвала Конституційного Суду України від 31 березня 2010 року № 15-у/2010).
(абзац п’ятий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин третьої‚ четвертої статті 81 Конституції України від 06 червня 2013 року № 27-у/2013
Зміст конституційного звернення та поставлені у ньому питання дають підстави для висновку, що автор клопотання просить не витлумачити вказані норми ГК України, ЦК України та Закону, а надати консультацію щодо їх правозастосування при стягненні заборгованості за договором оренди. Проте надання консультацій чи роз’яснень не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац другий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Нагорної Марини Валеріївни щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 128, частини третьої статті 175 Господарського кодексу України, частини четвертої статті 267, частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 26 березня 2014 року № 40-у/2014
